Об'єкт дослідження - спосіб життя особистості як система втілення ціннісно-світоглядних настанов у її індивідуальному й суспільному бутті. Мета – дослідження філософського способу життя як репрезентанта філософської культури, важливого культуротворчого явища, засобу формування й реалізації творчого потенціалу особистості мислителя в його соціокультурних вимірах.Методи дослідження: термінологічного та поняттєвого аналізу, антропологічного моделювання, соціокультурного порівняння. Результати й новизна: На основі системного аналізу здійснено перехід від концепту "філософський спосіб життя" до концепції філософського способу життя. Створено авторську концепцію філософського способу життя як соціокультурного "проекту" життєтворчості особистості в різних формах його реалізації. Уперше доведено закономірність перетворення терміна "філософський спосіб життя" на концепт, визначено його дефініцію; визначено зміст і смисл філософського способу життя як невід'ємної умови й засобу індивідуальної життєтворчості філософа, вироблення ним евристичних, аксіологічних, етико-естетичних, прогностичних і футурологічних прийомів у пізнанні; досліджено структуру філософського способу життя, його специфічні риси й компоненти, підкреслена багаторівневість зв'язків між елементами, котрі виявляють усталеність при різноманітних змінах; здійснено порівняльний аналіз способу життя філософа зі способом життя літератора, публіциста, науковця, митця, а також буденним способом життя; показано необхідність філософізації всієї системи розвивального навчання з метою підвищення рівня культури мислення в суспільстві, гуманізації способу життя особистості. Теоретичне і практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що основні положення та концептуальні ідеї дисертації є базовими для наукового пошуку у різних сферах гуманітарного знання: філософії, культурології, соціології, психології, педагогіки, які вивчають різні аспекти проблеми способу життя.
