Об'єкт дослідження - державна політика у сфері охорони дитинства (ДПОД) в Україні. Мета дослідження - розроблення теоретико-методологічних засад та практичних рекомендацій щодо формування та реалізації ДПОД в Україні в сучасних умовах. Методи дослідження - історико-логічного, теоретичного, комплексного, структурно-функціонального та декомпозиційного аналізу, контент-аналізу, статистичний, структурно-логічного моделювання. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони надають органам державної влади та органам місцевого самоврядування, громадським інституціям, які діють в інтересах дітей науково обґрунтовані теоретичні положення та практичні рекомендації щодо вдосконалення механізмів формування та реалізації ДПОД в Україні. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше розроблено концепцію та побудовано концептуальну модель ДПОД в Україні, яка базується на державно-управлінському дитиноцентричному підході до розуміння феномену дитинство, системі теоретичних і прикладних положень, нормативно-правових засадах, даних аналізу становища дітей та передбачає здійснення державно-управлінських впливів на дитину через дві системи: "дитина - суспільство" та "дитина - сім'я", в центрі яких перебуває дитина, як об'єкт державної політики у сфері охорони дитинства в Україні; обґрунтовано теоретико-методологічні засади державного управління охороною дитинства (ДУОД) в Україні, як окремого напряму державного управління, що має специфічні особливості та здійснюється через взаємодію механізмів формування та реалізації державної політики у сфері охорони дитинства в сучасній Україні (правового, організаційного, фінансового, інформаційного, громадського); запропоновано компетентнісний дитиноцентричний підхід до кадрового забезпечення сфери охорони дитинства шляхом урахування в державно-управлінській діяльності основних компонентів формування професійної компетентності державних службовців у сфері охорони дитинства: професійно-діяльнісного (професійна підготовка, професійний розвиток, професійна мобільність); професійно-особистісного (особистісні якості, професійна культура, професійна етика); соціально-психологічного (професійна адаптація, професійні комунікації, професійні ризики). Удосконалено обґрунтування правового, організаційного, фінансового, інформаційного громадського механізмів формування та реалізації ДПОД в Україні; понятійно-категоріальний апарат державного управління шляхом формулювання та введення у науковий обіг дефініцій: "державна політика у сфері охорони дитинства", "механізми формування та реалізації державної політики у сфері охорони дитинства", "державне управління охороною дитинства", "ефективність державного управління охороною дитинства"; теоретичні та прикладні підходи до формування та реалізації ДПОД в Україні в системі "дитина - суспільство"; наукові та методичні підходи до формування та реалізації ДПОД в Україні в системі "дитина - сім'я"; визначення соціально-політичних, організаційно-управлінських, інноваційно-технологічних, кадрових, фінансово-економічних чинників ефективності ДУОД, що впливають на формування та реалізацію державної політики у сфері охорони дитинства в Україні. Дістали подальшого розвитку шляхи вдосконалення механізмів формування та реалізації ДПОД в Україні, які полягають у підвищенні ефективності державного управління охороною дитинства та у формуванні професійної компетентності державних службовців у сфері охорони дитинства; науково-методологічні підходи до розуміння феномену дитинство шляхом виокремлення та обгрунтування державно-управлінського дитиноцентричного підходу, що базується на теорії державного управління, системному та дитиноцентричному підходах, згідно з яким запропоновано трактувати поняття "дитинство", як особливий період розвитку людини від народження до повноліття й водночас динамічне соціальне явище, що характеризується специфікою статусу дитини в соціальній структурі суспільства та є об'єктом державної політики у сфері охорони дитинства; аналітичне обґрунтування становища дітей в Україні (1991-2012 рр.) в контексті розгляду проблем дітей, як об'єкта державно-управлінського впливу; узагальнення зарубіжного досвіду стосовно розв'язання проблем дітей та захисту їх прав у різних сферах життєдіяльності дітей.
