Куліш С. М. Традиції і новаторство в підготовці науково-педагогічних кадрів Харківського університету (1805 – 1917 рр.)

У дисертації розкрито динаміку підготовки науково-педагогічних кадрів Харківського університету в 1805–1917 рр. на основі поєднання традиційних і новаторських методів. Обґрунтовано тезу, що запрошення з Німеччини, Франції, Австрії висококваліфікованих викладачів з початку ХІХ ст. створило бажану науково-педагогічну атмосферу, але водночас призвела до цілої низки конфліктів та непорозумінь. З’ясовано проблеми комплектації університету студентами; загальнофілософської та загальнонаукової парадигми навчальних програм першої половини ХІХ ст. Підкреслено, що на другому етапі (1835–1863 рр.) спостерігалося посилення адміністративного впливу на професуру, деяке обмеження автономії. Наголошено, що завдяки діяльності Дерптського професорського інституту, системі «професорських стипендіатів», приват-доцентури, наукових відряджень за кордон відбувалися якісні зміни в змісті й методах навчального процесу. Доведено, що процес спеціалізації наук підвищував аналітико-експертну компетенцію викладачів, поліпшував стиль професійно-педагогічного спілкування зі студентами, розвиваючи у них критичне мислення. Визначено роль викладацького корпусу в поліпшенні роботи гімназій та прогімназій. Простежено процес суттєвого підвищення якості лекцій, практичних занять в університеті. Зроблено висновок про досить високий рівень викладання дисциплін на початку ХХ ст. завдяки застосуванню новаторських методів, комплексів науково-методичного забезпечення.