Морозов А. Ю. Інтуїтивний досвід як предмет філософсько-етичного аналізу.

Розглянуто співвідношення понять інтуїція та інтуїтивний досвід. Доведено, що на відміну від інтуїції як позасвідомої активності суб'єкта, особистісний інтуїтивний досвід в своїй повноті передбачає рух думки від вихідного до-понятійного знання через низку раціональних поняттєвих опосередкувань до пост-понятійної фази споглядання-переживання універсальних моральних констант. Метою інтуїтивного досвіду є досягнення вищого етичного щаблю в ієрархії морального буття, на якому реалізується духовна трансформація особистості, здобувається моральна мудрість, що існує в єдності знання і буття. Доведено, що онтологічною основою ієрархії моральних цінностей є інтуїтивний досвід "добра-самого-по-собі", який на відміну від "добра-для-нас", не отримується в ході виховання чи соціалізації, і не може бути зведеним до категорії добра, отриманій в додатковій етичній рефлексії, але уможливлює будь-яку подальшу категоризацію, дискурс, діалог культур, взаємопорозуміння. Аргументовано, що зло виступає результатом неправильного прояснення вихідного досвіду добра, що пояснюється екзистенційною втомою - специфічним модусом буття і налаштуванням особистості в ситуації втрати екзистенційною висоти. У дисертації стверджується, що забуття абсолютних основ моралі, даних в інтуїтивному досвіді, наполягання на достатності мінімуму моральних норм для нормального функціонування соціуму призводить до вихолощення глибинного філософського змісту етики, "ціннісної сліпоти" щодо тих над-раціональних горизонтів, що задають координати для максимальної реалізації особистості.