Таранець С. В. Старообрядство в соціокультурному просторі Російської імперії наприкінці ХVІІ - на початку ХХ століття.

У дисертації обґрунтовується поняття старообрядознавства як наукового напряму у всесвітній історії; досліджуються інформативні можливості джерельної бази, еволюція історичної думки; визначаються найважливіші фактори поширення старої віри, географія колонізації, чисельність старообрядців, їхній національний склад, соціальна структура. У роботі охарактеризовано правове становище старовірів, указано на причини лібералізації російського законодавства щодо старовірів у сфері фіскальної, цивільної та конфесійної політики. З'ясовано час заборони російським урядом пропаганди старої віри; названо причини, за якими сповідування давньоправослав'я прирівнювалося до кримінальних злочинів, проаналізовано закономірності швидкого росту радикальних безпопівських згод, збільшення кількості старообрядських громад; визначено найважливіші форми адаптації старообрядців до існуючої правової системи світської й духовної влади, канали отримання конфіденційної інформації, основні причини переходу духовенства панівної Церкви в старообрядство, специфіку, інтенсивність і глибину міжконфесійних та міжнаціональних відносин, формування нових форм національної самосвідомості.