Об'єкт дослідження - процес сталого розвитку регіонів України. Мета дослідження - розробка та обґрунтування концепції формування стратегій сталого розвитку регіонів України. Методи дослідження: діалектики – для вивчення еволюції регіональної політики в Україні; контент-аналізу – для уточнення сутності поняття «сталий розвиток регіону»; логічного аналізу – для дослідження впливу факторів на розвиток регіонів України та країн – членів ЄС; індукції та дедукції для доведення гіпотез концепції формування стратегії сталого розвитку регіону; когнітивного підходу – для побудови проблемного поля сталого розвитку регіону; імітаційного моделювання – для вибору можливих сценаріїв реалізації стратегії сталого розвитку регіону; кореляційно-регресивного аналізу. Вперше: з позиції синтезу теорій сталого розвитку та безпеки, а також шкіл планування та стратегічного управління запропоновано авторську концепцію формування стратегій сталого розвитку регіонів України, яка ґрунтується на цілому ряді взаємопов’язаних положень, що були отримані у результаті доведення висунутих відповідних гіпотез; сформовано методологічне положення щодо оцінювання сталого розвитку регіонів країни, яке ґрунтується на гіпотезі дотримання балансу його складових компонент: економічної, соціальної й екологічної та збереженні їх елементів у межах безпечних порогових значень; заопоновані методичні положення з виявлення та діагностики проблем сталого розвитку регіонів, які побудовані на гіпотезі про наявність безпечних порогових значень показників рівня розвитку і необхідності структуризації та ранжування наявних проблем; розроблено методичний підхід до оцінки якості формування стратегій сталого розвитку регіонів України, який здійснюється за допомогою розроблених кількісних критеріїв, що являють собою комплексний результат бальної оцінки якості змісту кожного розділу стратегії розвитку певного регіону. Удосконалено: класифікацію теорій регіонального розвитку, яка на відміну від існуючих, містить у підґрунті такі ознаки, як: зростання, розміщення, організація, структура, інноваційний розвиток, економічна спеціалізація та конкурентоспроможність, що дає змогу розробляти моделі регіонального розвитку різного рівня складності; сутність поняття «сталий розвиток регіону», яке, на відміну від існуючих, враховує вимоги до збалансованості розвитку його сфер шляхом утримання їх елементів у межах безпечних порогових значень, що дає змогу формування стратегій регіонального розвитку;аналітичну схему визначення факторів, які чинять вплив на рівень розвитку регіонів країни, що, на відміну від існуючих, включає масштабність регіону, активність залучення населення в економічну діяльність та прогресивність економіки й дає змогу обирати перспективні напрямки розвитку економіки регіону. Дістали подальшого розвитку: методичний підхід до побудови проблемного поля сталого розвитку регіонів країни, який, на відміну від існуючих, передбачає структурування виявлених проблем у когнітивну карту з наступним їх ранжуванням на кореневі, вузлові, результуючі та автономні, що дає змогу обґрунтування заходів щодо подолання проблемної ситуації; методичні положення з побудови дерева цілей сталого розвитку регіону, які, на відміну від існуючих, ґрунтуються на результатах структуризації та ранжування існуючих проблем і сформульованій загальній проблемній ситуації, що дають змогу створити підґрунтя для вибору стратегічних напрямів розвитку регіону, прийняття управлінських рішень та розробки дієвих цільових програм; модель сталого розвитку регіону, яка, на відміну від існуючої, базується на концепції системної динаміки, враховує всі вартісні показники у співставних цінах, що дає змогу узагальнювати результати моделювання складових регіонального розвитку та здійснювати їх порівняння; механізм вибору сценаріїв досягнення поставлених цілей і вирішення наявних проблем сталого розвитку регіону, який, на відміну від існуючих, ґрунтується на використанні імітаційного моделювання з урахуванням інвестиційних параметрів та галузевої спрямованості, що дає змогу передбачити результати виходячи з обсягів та спрямованості інвестиційного забезпечення. Наукові результати використовуються у Головному управлінні економіки Харківської обласної державної адміністрації (довідка № 10-23-4/458 від 14.08.2012), Північно-Східному науковому центрі НАН і МОН України (довідка № 08-12/46 від 09.02.12), Інституті економіки промисловості НАН України (довідка № 127/670 від 28.11.2014).
