Білий Р. О. Структурно-функціональні зміни поверхні клітин ссавців за умов апоптозу та їх роль у міжклітинних взаємодіях та імунній відповіді.

Об'єкт дослідження: зміни гліканів плазматичної мембрани (ПМ) під час загибелі клітин. Мета роботи: охарактеризувати структурні та функціональні зміни ПМ клітин ссавців, зокрема гліканових компонентів під час загибелі клітин, а також вивчити вплив цих змін на міжклітинну взаємодію, розвиток процесів запалення і формування імунної відповіді . Методи дослідження: клітинно-біологічні, імунологічні, біохімічні та цитологічні методи. Вперше з'ясовано механізм зміни глікопрофілю поверхні апоптичних клітин. Встановлено, що під час апоптозу відбуваються зміни ПМ, які призводять до утворення апоптичних мембранних везикул (АМВ) двох типів. Одні АМВ утворюються внаслідок злиття мембран ендоплазматичного ретикулуму із поверхнею клітини і містять олігоманозні глікани, а інші - із ПМ та містять десіаловані глікани. Апоптоз супроводжується каспазо 3-залежною активацією сіалідази 1. Сіалідази в ПМ відмираючих клітин десіалують поверхню не лише відмираючої клітини, а й глікани клітин їхнього мікрооточення. Деякі з АМВ здатні селективно накопичувати ядерні компоненти - ДНК та гістони, та вивільняти ці неоантигени при руйнуванні. Змінені глікани ПМ відмираючих клітин слугують рецепторами для клітин макрофагальної системи, забезпечуючи процеси ефероцитозу. Олігоманозильні та десіаловані глікани на поверхні відмираючих клітин діють комплементарно у як ліганди при фагоцитозі.