Абашнік В. О. Філософія в Харківському університеті: історія інституцій, праць та персоналій (1804-1920).

Об'єкт - філософія в Харківському університеті. Мета - осмислення та критичний аналіз розвитку філософії в Харківському університеті з 1804 р. по 1920 р. Методи - історико-компаративний, герменевтичний, структурний, контент-аналіз, узагальнюючий, дескриптивний, семантичний. У дисертації досліджено головні етапи розвитку філософських інституцій (кафедри теоретичної та практичної філософії, з 1835 р. - кафедри філософії, Філософського факультету) Харківського університету, творчий шлях, викладацька діяльність та ключові твори їх представників у 1804-1920 рр. Доведено, що важливою традицією Харківської університетської філософії була єдність теоретичної (метафізика, логіка, риторика, історія філософії) та практичної філософії (моральна філософія, природне право, педагогіка, психологія). Продемонстровані широкі впливи західноєвропейської філософії, зокрема античної філософії (Платон, Аристотель), німецької класичної філософії, філософії здорового глузду (Томас Рід), австрійської філософської традиції (Франц Брентано, Алексіус Мейнонг) на філософські позиції харківських професорів та їх викладання філософії у Харківському університеті. В результаті комплексного аналізу обґрунтовано важливу роль Харківської університетської філософії в рамках університетської та академічної філософії в Росії та Україні, а також її об'єднавчу місію у розвитку інших університетських наук та Харківського університету. Сфера - навчальний процес.