Лисиця А. В. Екологічні особливості дії полімерних похідних гуанідину на біологічні системи

Дисертаційну роботу присвячено вивченню фундаментальних та прикладних аспектів впливу полімерних похідних гуанідину, зокрема солей полігексаметилегуанідину (ПГМГ), на біологічні системи організмового і біоценотичного рівнів інтеграції. Досліджено екологічні особливості й біофізичні механізми дії ПГМГ. Установлено, що дезінфектанти на основі ПГМГ не становлять суттєвої загрози для макроорганізмів та екосистем. Визначено токсичність для безхребетних та хребетних тварин, у т. ч. для гідробіонтів, для вищих і нижчих рослин. Розв'язана проблема щодо застосуванням солей ПГМГ у підготовці питної води; встановлено, що їх залишкові кількості, за відсутності додаткового очищення, проявляють токсичну дію. Установлено, що ПГМГ модулює проліферативну активність клітин еукаріот. Уперше виявлено і досліджено таку властивість ПГМГ, як набуття клітинами після їх обробки препаратом резистентності до вірусів. З'ясовано, що спричинювані ПГМГ ефекти в першу чергу пов'язані з його дією на цитоплазматичні мембрани клітин, а головною "мішенню" є її фосфоліпіди. Визначено потенційні загрози під час потрапляння ПГМГ в екосистеми і коефіцієнти переходу. Встановлено, що на рівні популяцій, угруповань, біоценозів полімерні похідні гуанідину суттєвої небезпеки не становлять.Препарат запобігає забрудненню екосистем ксенобіотиками, володіє, порівняно з іншими біоцидами, значно меншими токсичністю і хімічною агресивністю. Полімерні похідні гуанідину доцільно використовувати в організації еколого-раціонального та екологобезпечного ведення сільського господарства.