Курильців Р. М. Інтегроване управління землекористуванням в контексті сталого розвитку: теорія, методологія, практика

У дисертаційній роботі проведено системне дослідження з розв’язання наукової проблеми, пов’язаної з удосконаленням ефективності функціонування системи управління землекористування на основі інтегрованого підходу в контексті сталого розвитку. Розкрито теоретичну суть поняття інтегрованого управління землекористуванням із системних позицій забезпечення ефективного еколого-орієнтованого та соціально-економічного розвитку сільського простору. Сформовано теоретико-методологічні засади інтегрованого управління землекористування з використанням підходів концепції «governance» із визначенням цільових орієнтирів її складових. Розроблено пропозиції щодо методологічного процесу формування системи інтегрованого управління землекористуванням з урахуванням національних особливостей. Сформовано алгоритм визначення інтегрального індексу ефективності управління землекористуванням. Здійснено оцінку трансакційних витрат на реєстрацію прав на землю як критерію оцінки ефективності управління землекористуванням. Запропоновано методологічні підходи формування моделі суті еколого-економічного адміністрування як складової інтегрованого управління землекористуванням. Обґрунтовано інституційні складові системи еколого-економічного адміністрування землекористування в умовах нових земельних відносин. Розроблено інфраструктуру системи адміністрування землекористуванням в рамках інформаційно-знаннєвої моделі управління. Доведено, що її розбудова вимагає створення національної інфраструктури геопросторових даних для забезпечення її здатності формувати геопросторові знання про землю, а також слугувати основою для створення інтегрованого геоінформаційного простору для надання геопросторових послуг. Розроблено структурну модель взаємофункціональної залежності сталого просторового розвитку та інтегрованого управління землекористуванням. Сформовано систему інтегрованого планування землекористування сільських територій, що передбачає взаємоузгоджений розподіл територіального капіталу за секторами економіки та стале використання капіталу конкретної території. Обґрунтовано методологічні підходи до формування мультифункціонального землекористування як передумови досягнення сталого територіального розвитку.