Шевченко С. Л. Методологічна та ідейна кореляція християнської теології і екзистенціалізму

Дисертація є комплексним релігієзнавчим дослідженям світоглядного та методологічного взаємовпливу філософії класичного екзистенціалізму та християнської теології. Аналізуються також модуси кореляції між ними та процес імплантациї екзистенціалістських постулатів в теологічне мислення. Процес екзистенціалізації християнства простежується на прикладі модернізації католицизму К. Ранером та Ж. Марітеном, православ’я – М. Бердяєвим, протестантизму – Д. Бонхьоффером, Дж. Маккуоррі та П. Тілліхом. Ідеї С. К’єркеґора розглядаються у якості передумови виникнення класичного екзистенціалізму та екзистенціальної теології, а його концепція “нового християнства” та “екзистенціальна етика” у якості дієвих та евристичних засобів модернізації християнства у наш . . . . . . . . . . . час. У висновках дисертанта екзистенціальна теологія поділяється на два напрямки: екзистенціальний, представлений іменами С. К’єркеґора, Г. Марселя, Ж. Марітена і М. Бердяєва та екзистенційний, уособлений іменами М. Гайдеґґера, Р. Бультмана, Дж. Маккуоррі, П. Тілліха. Виокремлюється два етапа розвитку екзистенціальної теології: “класичний” (екзистенціалістський), і “посткласичний” (постекзистенціалістський), у якому екзистенціальна теологія розглядається як феномен постекзистенціалістського часу. У цій констеляції вона представлена іменами Г. Слейта та М. Вестфаля. Доробок цих мислителей з Нового Світу аналізується в проекції виявлення сутності і сенсу розроблених і використовуваних ними концептуальних засад екзистенціальної есхатології, екзистенціальної феноменології релігії, екзистенціально-герменевтичного аналізу, екзистенціальної еклезіології та екуменізму.