Об'єкт дослідження: удосконалення імунологічних підходів селекції соняшнику шляхом розробки системи оцінок для визначення стійкості вихідного матеріалу та створених на його основі гібридів соняшнику до збудників основних хвороб, особливості її прояву, закономірності успадкування рівня стійкості та норми реакції F1-F2 гібридами на ураженість збудниками хвороб, методологія формування колекцій, створення ліній та F1 гібридів соняшнику з генетично-детермінованою стійкістю до збудника несправжньої борошнистої роси та витривалістю до фомопсису і сірої гнилі. Мета: теоретичне обґрунтування методологічних основ селекції соняшнику на стійкість до збудників основних хвороб, удосконалення імунологічних підходів у селекції культури та практичне їх використання в селекційних програмах. Методи: загальнонаукові, спеціальні (польовий, лабораторний), статистичні. Новизна. Уперше в Україні визначено ступінь мінливості патогенного комплексу соняшнику за умов років вирощування культури та проаналізовано сполученість частоти їх прояву. Теоретично обґрунтовано методологічні основи селекційного процесу соняшнику на стійкість до хвороб та практично визначено шляхи його оптимізації за рахунок використання інтервальних оцінок середньоквадратичного відхилення (ДІ) або найменшої істотної різниці (ДІ НІР05) як критеріїв динамічної системи установлення імунологічної характеристики генотипів соняшнику залежно від рівня інфекційного фону хвороби з урахуванням погодних умов і динаміки поширення хвороб за роками. Установлено базовий рівень інфекційного фону за інтенсивністю розвитку фомопсису і сірої гнилі на рівні 25,0 % при 100,0 % їх поширеності та 34,0 % уражених рослин для несправжньої борошнистої роси. Розширено генетичне різноманіття соняшнику шляхом створення 45 ліній-носіїв генів стійкості (Pl6) до вірулентних рас збудника несправжньої борошнистої роси (730-ї та 732-ї) з поєднанням стійкості до збудників фомопсису і сірої гнилі, які являють основу для створення генетично захищених гібридів на майбутні 3-5 років. Результати. Розроблено методологію формування колекцій соняшнику різного напряму використання (ознакової, робочої); шкалу оцінки стійкості соняшнику до несправжньої борошнистої роси, яка на відміну від існуючої, розподіляє зразки за балами стійкості з виділенням імунних і враховує діапазон ураженості з визначенням статистичного кроку, додаванням якого визначається межа наступної групи стійкості. Удосконалено методику оцінки та диференціації вихідного матеріалу для селекції соняшнику за стійкістю до хвороб некротрофного типу живлення, як системи визначання імунологічної характеристики зразків залежно від рівня інфекційного фону хвороби. Створено 20 гібридів соняшнику з високою стійкістю (9 балів) до несправжньої борошнистої роси і толерантністю (7 балів) до збудників фомопсису та сірої гнилі з комплексом цінних господарських ознак. Створено цінний вихідний матеріал (45 ліній) селекції соняшнику, які поєднують стійкість до збудників несправжньої борошнистої роси, фомопсису, сірої гнилі з рядом агрономічних ознак. Ступінь впровадження. Наукові розробки використано в селекційній програмі лабораторії селекції і генетики соняшнику Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр'єва НААН, Інституту олійних культур НААН та в навчальному процесі Одеського, Сумського та Харківського національних аграрних університетів, а створені гібриди вирощуються в Україні на площі близько 250 тис. га і забезпечують урожайність у виробничих умовах 2,3-2,8 т/га. Отримано 11 авторських свідоцтв на гібриди соняшнику. Сфера впровадження: наукові установи НААН і Міністерства АПВіП України, вищі навчальні заклади, агроформування АПК України.
