У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано новий підхід до вирішення важливої й актуальної проблеми, що полягає у виявленні й розкритті тенденцій розвитку образу героя в художніх творах, що вивчалися у середніх навчальних закладах упродовж ХХ століття, його інтерпретації в шкільних підручниках окресленого періоду та визначенні перспектив упровадження виховного потенціалу національного героя української літератури в сучасний освітній процес.
Розкрито міждисциплінарний характер дослідження еволюції образу героя в українській літературі та його інтерпретації в шкільних підручниках ХХ століття, адаптовано методологічний інструментарій історії, філософії, культурології, літературознавства, мовознавства та інших наук.
З’ясовано передумови творення образу героя в українській писемній літературі та педагогічній думці ХІ – ХХ століть у контексті розвитку поглядів на досконалу особистість (через образи позитивних героїв-добротворців українських народних казок, звитяжців билин, героїв народних дум та історичних пісень, ідеал людини у літописних джерелах та повчаннях ХІ – ХІV століття, в педагогічних теоріях і літературних творах ХVІ – ХVІІІ століття, концепції героїв у творах І. Котляревського, Лесі Українки, Г. Сковороди, П. Куліша, І. Франка, Т. Шевченка та інших українських письменників, ідеалізованих героїв «доби соцреалізму» (жовтенята-герої, комсомольці-герої, комуністи-герої, герої праці та ін.), образ героя-сучасника – захисника суверенітету України тощо).
У дослідженні обґрунтовано періодизацію розвитку образу героя в шкільних підручниках з української літератури ХХ століття у єдності 5 періодів: 1-й період – 1900 – 1917 рр.; 2-й період – 1917 – 1920 рр.; 3-й період – 1920 – 1960-і рр.; 4-й період – 1970 – 1980-і рр.; 5-й період – 1991 – 1999 рр.
Розкрито сутність образу героя та його інтерпретацію в шкільних підручниках з української літератури на сучасному етапі (2000 – 2017 рр.);
Визначено причини, що впливали на концепцію героя: внутрішньодержавні (правові, освітні, методичні), особистісні (рівень сформованості національної свідомості, громадянської відповідальності, соціальної активності), ідеологічні (вплив державної ідеології, наявність у громадян сформованих політичних переконань); зміст формування героїчної особистості у спадщині українських педагогів (Г. Ващенка, В. Сухомлинського та ін.).
Уточнено ключові поняття дослідження («герой» – це пасіонарна особистість, яка втілює моральні чесноти й етичні ідеали народу, серед яких – боротьба за певні ідейно-світоглядні цінності, переконання, у його вчинках і прагненнях відображається дух нації, епохи; «образ героя» – створення в художньому творі цілісної, національно-свідомої особистості, діяння якої спрямовані на боротьбу за рідну землю, народ, його незалежність, що набуває науково-ілюстративних, фактографічних та художніх ознак, істотні для автора; «підручник з української літератури» – багатофункціональна модель певного досвіду, що передусім залежить від педагогічної системи та державної політики конкретної історичної доби, є її своєрідним відображенням і впливає на принцип добору авторів та їх творів, на аналіз їх змісту, способи інтерпретації, а також на методичне забезпечення вивчення навчальної дисципліни).
Подальшого розвитку у дослідженні набули: аналіз історіографії проблеми та джерельної бази дослідження; історико-педагогічні рефлексії щодо образу героя у контексті шкільного курсу української літератури; концепція героя пасіонарного типу (поєднує кращі людські особистісні якості з цінностями суспільства, що втілено в художніх творах українського народу); ідеї застосування досвіду патріотичного виховання молоді засобами української літератури, що здійснюється на прикладі вивчення образів героїв за допомогою технології розвитку критичного мислення та застосовується для інтерпретаційного аналізу художнього твору.
