У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано новий підхід до вирішення важливої й актуальної проблеми, що полягає у розкритті та цілісній характеристиці соціально-педагогічних засад розвитку есперанто-руху в Україні в кінці ХІХ – середині 30-х років ХХ століття в контексті суспільно-політичних, соціально-економічних та соціально-культурних змін.
На основі системно-хронологічного підходу окреслено історіографію проблеми соціально-педагогічних засад розвитку есперанто-руху в Україні: праці сучасників у хронологічних межах дослідження (кінець ХІХ – середина 30-х років ХХ століття); праці дослідників радянського періоду поза хронологічними межами дослідження (кінець 50-х – 80-ті роки ХХ століття); праці сучасних дослідників (починаючи з 90-х років ХХ століття).
З’ясовано, що дослідження соціально-педагогічних засад розвитку есперанто-руху в Україні в кінці ХІХ – середині 30-х років ХХ століття має потужну джерельну базу, аналіз якої здійснено за такими групами джерел: документальні, масові, навчально-методичні, додаткові.
Обґрунтовано теоретико-методологічні основи дослідження: підходи (системно-хронологічний, проблемний, культурологічний, антропологічний, парадигмальний, аксіологічний, синергетичний, порівняльний, герменевтичний), принципи (iстoризму, oб’єктивностi, систeмнoсті, дeтермiнізму), методи (загальнонаукові, історико-педагогічні, спеціально-історичні).
Автором уперше розкрито і цілісно охарактеризовано соціально-педагогічні засади розвитку есперанто-руху в Україні в кінці ХІХ – середині 30-х років ХХ століття, які вирізняли його на кожному з періодів та етапів кількісними і якісними змінами на рівні всіх структурних складників – від організаційно-управлінського до змістового та комунікативного: соціальні засади (суспільно-політичні, соціально-економічні та соціально-культурні особливості становлення і розвитку міжнародних планових мов; нормативно-правове забезпечення (програми, статути тощо) його організації; громадська підтримка; спільна діяльність та соціальна ініціатива есперантистів; соціальне замовлення на засіб міжнародного спілкування тощо); педагогічні засади (мета, зміст, напрями, форми діяльності есперантистів у різні періоди та етапи розвитку есперанто-руху; методичне забезпечення есперанто-руху; есперанто-періодика як засіб популяризації есперанто-руху та джерело педагогічних есперанто-інновацій тощо).
Обґрунтовано періодизацію розвитку есперанто-руху в Україні, основним критерієм якої стали соціально-педагогічні засади розвитку досліджуваного феномену в кінці ХІХ – середині 30-х років ХХ століття: імперський період – 80-ті роки ХІХ століття – перша половина 1917 р. (лінгвістичний етап – 80-ті роки ХІХ століття – перша половина 1905 р.; пропагандистський етап – друга половина 1905 р. – перша половина 1917 р.); радянський період – друга половина 1917 р. – 1938 р. (перехідний етап – друга половина 1917 р. – перша половина 1921 р.; пролетарсько-інтернаціональний етап – друга половина 1921 р. – перша половина 1936 р.; етап ліквідації есперанто-руху – друга половина 1936 р. – 1938 р.).
У дисертації охарактеризовано основні напрями розвитку есперанто-руху в Україні в кінці ХІХ – середині 30-х років ХХ століття: соціальна активність есперантистів у культурницькому (есперанто-вечори, ранки, концерти, виставки, ярмарки, експозиції, ювілейні заходи), освітньо-просвітницькому (есперанто-радіомовлення – радіоконцерти, радіоуроки, радіокурси, доповіді та рекламні повідомлення, радіогазети, інші інформаційні й художні програми мовою есперанто), видавничому (підготовка та видання художньої, навчальної, довідкової і пропагандистської літератури про допоміжну мову), есперкорівському (громадський рух есперантистів-кореспондентів з метою забезпечення міжнародного листування) та інших напрямах діяльності есперанто-осередків; освітньо-просвітницька діяльність есперантистів у різноманітних організаційних формах (есперанто-курси, гуртки, лекції, доповіді, консультації школи, технікуми, вищі навчальні заклади та інші організаційні форми);
Автором удосконалено і розширено наукові уявлення про: сутнісні характеристики понять «есперанто», «есперанто-рух», «розвиток есперанто-руху»; історію створення та розвитку міжнародних мов, розвиток есперанто-руху у світі; особливості становлення і розвитку есперанто-періодики в досліджуваний період; внесок педагогів, теоретиків і практиків у справу становлення і розвитку міжнародної мови есперанто, інтерлінгвістики та есперантології.
