Шульгун М. Е. Метажанр подорожі в контексті перехідного художнього мислення (кінець ХХ – поч. ХХІ ст.)

У дисертації на матеріалі творів українських, польських, французьких, німецьких, американських, російських письменників досліджено жанр сучасної подорожі як універсальної форми рефлексії літературою культурної кризи, моделювання нової картини світу, втілення перехідного художнього мислення, перегляду ідейних та естетичних орієнтирів, іміджів «свого» та «чужого», Іншого та реалізації культурного діалогу. Доведено, що метажанрова природа сучасної подорожі, сформована спільними способами моделювання картини світу, домінантними дискурсами, образом сучасника, структурно-семантичною єдністю творів, їх межовою природою, інтенціями до жанрового та міжродового синтезу. Окреслено специфіку, векторність динаміки подорожі в національних літературах та формування домінантних типів творів. Простежено суттєві зміни в системі метажанру, трансформацію певних типів, актуалізацію «архаїчних» зразків та їх модифікацію (новітні паломництва), перегляд традицій, створення нових форм на основі жанрового і міжродового синтезу, появу моделі «антиподорожі» як втілення іронічної авторефлексії літератури, спрямованої на оновлення метажанру й мистецтва слова загалом. Зроблено висновок, що в межах подорожі створюється код і художні моделі інтерпретації кризових зсувів культури, демонструється системність і зв’язки знаків цього коду.