Джиджора Є. В. Гімнографія Київської Русі ХІ-ХШ сторіч: структурне ціле канону мінейного циклу.

У монографії здійснено комплексне дослідження закономірностей забезпечення зв’язності структурних елементів у літературно-художньому цілому мінейних канонів Київської Русі XI-XIII ст. У середньовічній літературі канон мінейного циклу має структурну організацію багатоярусного конструкта, зв’язність елементів якого простежується на трьох рівнях: 1) парадигмальному (у межах єдиної теми, що об’єднує дев’ять пісень твору й утримується / не утримується за допомогою акровірша); 2) інтегральному (у межах дев’яти окремих локальних тем, що інтегруються в ірмос і тропарі); 3) образному (в межах оспіваного образу, що складається з одного / кількох семіотичних ядер за наявності / відсутності семіотичної периферії). В літературі Київської Русі XI-XIII ст. служба мінейного циклу – це обумовлена волею автора (редактора, компілятора, переписувача, тощо) система різножанрових пісенних творів, концептуально підпорядкованих єдиній меті та втілених у конкретному богослужбовому збірнику. В середньовічному гімнографічному творі ключовим принципом відтворення образу є символізація. Символ має складну структуру, що містить три основні властивості. Перша – особливе узгодження семіотичних складових. Друга – семантична поліфонія, тобто багатозначність символу. І третя – різні ступені співпричетності типового образу визначальному архетипу. У гімнографічному творі оспівуваний образ становить найнижчий рівень структурної організації. Проте саме цей найнижчий рівень виступає системоутворюючим компонентом, що забезпечує ідейно-композиційну зв’язність єдиної парадигмальної теми та дев’яти локальних тем у структурному цілому мінейного канону. З огляду на узгодження семіотичних складових, досліджені мінейні пам’яткі Київської Русі XI-XIII ст. розрізняються як такі, де автор здійснює: найпростішу будову образу; ускладнену будову образу; надскладну будову образу. За найпростішої, ускладненої та надскладної будови образу можливі два варіанти співвідношення семіотичного ядра та периферії. У першому випадку в основі образу лежить одне, два, три або більше семіотичних ядра за відсутності семіотичної периферії. У другому випадку – семіотичні ядра за наявності семіотичної периферії.