Об'єкт – дисертаційного дослідження є есхатологія в історико-філософських контекстах. Мета – історико-філософська концептуалізація есхатології Долі як культурної універсалії західної світоглядної парадигми через розкриття її змістовних рівнів та виявлення інваріантних філософських смислів. Методи – методологічна програма дослідження має комплексний міждисциплінарний характер, поєднує в собі такі основні стратегії: історію ідей, аналітику, компаративістику, феноменологію, філософську та культурну герменевтику. При цьому доведено евристичний потенціал історико-культурного, філософського та релігієзнавчого витлумачення есхатології Долі за межами вузько теологічного підходу.
Новітність роботи полягає в тому, що вперше: досліджено смислову динаміку поняття «есхатологія Долі» в історико-філософському та інтелектуальному просторі західної парадигми культури. На цій підставі запропоновано тривимірну аналітичну модель осмислення есхатології Долі (індивідуальної душі та загальної – людства та Всесвіту духовно-тілесного):
«як вона є» («як вона формувалась») – засадничий рівень існування есхатології (джерела та історія формування, концептуальні засади, їх внутрішній зміст); реконструйовано есхатологічні матриці в історії західноєвропейської філософії. Розкрито уявлення про Долю в історії культур, «зафіксовані» в дефініціях, а також її іманентний вимір (філософських, езотеричних, релігійних та наукових есхатологічних картинах світу); есхатологія Долі «як вона проявлена» – репрезентація історично сформованих, тобто існуючих світоглядних моделей (циклічної, лінійної, «разом даної»), та реконструкція їх ключових ідей в конкретних історичних есхатологічних «картах», в соціокультурному просторі, а також на рівні індивідуального світогляду як «інструмент» існування та відновлення релігійної та світської ідеології, як «механізм» формування та розвитку «цілісної» свідомості (духовно розвиненої особистості); вперше осмислена структура есхатології як певної ідеологічної схеми (системи ідей), осмислено її внутрішню сутнісну форму у кожному випадку окремо (історико-філософської та філософсько-релігійної традиції), виокремленні та систематизовані її засадничі ідеї, які характерні для більшості інтелектуальних спільнот; розроблено історико-філософський концепт «есхатологія Долі», обґрунтована його евристична (світоглядна) цінність; есхатологія Долі розглядається як світоглядна матриця у категорії ідеального (належного) – «якою повинна бути» (ідеалізований, вимір універсалізації есхатології Долі та її інтерпретацій), презентується як «вічний механізм» оновлення ідеї Вічного життя, відродження духовності («культури духу») вітчизняної та західноєвропейської та як універсальний «інструмент» інтеграції (сучасність, історія) філософської та релігійної свідомості, загальна матриця їх існування; проаналізовано вектор модифікації концепцій Долі в історико-філософських, філософсько-релігійних есхатологічних системах світу, а також певні види репрезентацій есхатологічних картин світського (філософського, наукового, культурологічного) спрямування, соціокультурні конотації (складна структура взаємопов’язаних контекстів); з’ясовано специфіку історико-філософських, теологічних, теософських, релігійно-філософських та наукових репрезентації есхатології Долі, тобто «як вона актуалізується», її варіації (модуси існування) у цивілізаційному вимірі культур; запропоновано та розроблено авторський концепт «есхатологія Долі», розгалужений концептуальний апарат, який дозволив презентувати інтерпретаційні можливості есхатології Долі. Були виділені основні смислові вузли, що склали «герменевтичне коло» її понять: «початок», «кінець», «вічність», «час», «світ», «життя» (життєвий шлях душі, людського буття), «смерть», «Суд» («закон», «кара», «вирок»), «існування» (історія та виміри земної та небесної реальності), «коло», «безсмертя», «воскресіння», «Спасіння». Останні складають систему координат розгортання ідеї Долі (есхатології), дозволили розширити виміри її смислотворення, закласти фундамент у вибудовуванні власної філософської позиції (інтерпретації есхатології Долі), сформувати різнонаправлені світоглядні вектори у розумінні людини, її місця та ролі у Всесвіті. У сукупності розробка понятійного апарату дослідження, а саме «кола» ключових понять есхатологічних моделей культивує та розвиває історико-філософську лексику; презентуються авторські інтерпретації есхатологічної проблематики (та її перспективи) як «третій шлях» до виробки інтелектуальної метаконцепції людства.
Дисертація є першим в українському академічному історико-філософському просторі комплексним (філософським) дослідженням есхатології Долі. Висновки дозволяють розширити розуміння есхатології в релігійній і світській (філософській, науковій) свідомості, випрацювати універсальну метамодель, яка відкриє шляхи порозуміння між філософською, релігійною та науковою моделлю світу. Сфера – навчальний процес.
