Демчук Р. В. Міфопоетика як засіб моделювання української ідентичності: культурно-цивілізаційний контекст

У дослідженні здійснено комплексний аналіз ролі міфопоетичного чинника у становленні та репрезентації моделі національної ідентичності в Україні; уточнено поняття «національна ідентичність» і задекларовано новий етап її формування; визначено контрдискурс української ідентичності; обґрунтовано цивілізаційний принцип структурування національно-культурного простору. Спираючись на методологічну основу, розкрито зміст нових понятійних словосполучень (політична теологія православного світу), категоріальних нововведень (розрізнення понять «ментальність» і «менталітет») і підходів (ієротопія) до предмета дослідження. На основі різнобічної джерельної бази здійснено концептуальне осмислення й загальнотеоретичний аналіз міфопоетичних наративів та інтенцій у формуванні національної ідентичності, темпоральну категоризацію основних міфологічних дискурсів, визначено провідні міфологеми України з огляду на історичну спадкоємність. У дослідженні запропоновано структурну та функціональну ієрархію міфів від архаїчних до сучасних: діахронних — історичних, синхронних — політичних; надано диференціацію політичних міфів (фундаментальний, технологічний), обґрунтовано поняття «псевдоміф» на підставі медіа-міфів; уточнено поняття «міфопоетика» та його функціональність у різних сферах застосування. Міфопоетика виступає як сукупність культурних слідів, які відображають домінування міфопоетичного модусу сприйняття, що може бути позначене як «міфомислення». Отже, міфопоетика є культурним топосом, який обумовлює національну ідентичність і є формою її вираження. Міфопоетичний тип світосприйняття як культурна комунікативна система кореспондує до образного поняття «українська душа» й узгоджується з національним світоглядом і менталітетом.