Ткачук О. П. Екологічні засади оптимізації стану агроценозів і ґрунту Центрального Лісостепу

На основі проведення комплексних теоретичних та експериментальних досліджень з вивчення екологічних проблем, пов’язаних із забрудненням агроценозів і ґрунту, зокрема накопичення у них важких металів в умовах інтенсивного землеробства за високого рівня хімізації в рослинництві, розроблено екологічні засади щодо оптимізації стану агроценозів і ґрунту у Центральному Лісостепу включенням у сівозміну бобових багаторічних трав, при вирощуванні яких спостерігається покращення агроекологічного стану ґрунту та підвищується рівень безпечності продовольчого зерна. Вирощування на сірому опідзоленому середньосуглинковому ґрунті бобових багаторічних трав дворічного циклу: конюшини лучної (Trifolium pratense L.) або буркуну білого (Melilotus albus L.), а також більш довговічних видів: люцерни посівної (Medicago sativa L.), еспарцету піщаного (Onobrychis arenaria Kit.), лядвенцю рогатого (Lotus corniculatus L.) та козлятнику східного (Galеga orientаlis Lam.) сприяє підвищенню родючості ґрунту, поліпшенню його агрофізичного стану, зниженню забруднення рухомими формами важких металів, а також зростанню стійкості і продуктивності агроценозів пшениці озимої, як наступної культури у сівозміні, екологічної безпечності та якості її зерна.