У дисертації досліджено універсальні, регіональні, субрегіональні та локальні (басейнові) міжнародно-правові механізми регулювання використання та охорони транскордонних прісних вод. У процесі розгляду теоретичних аспектів теми надане авторське визначення і розкрито зміст основних понять, що застосовуються у сфері міжнародно-правового регулювання відносин стосовно використання й охорони транскордонних прісних вод. Прослідковано ґенезу, розкрито правову природу, джерела, принципи, основні структурні елементи міжнародного права транскордонних прісних вод, з’ясоване його місце в системі міжнародного права як комплексної підгалузі міжнародного права.
Досліджено міжнародно-правове регулювання прав на воду та на санітарію як основних прав людини. Запропоновано розробити й ухвалити окремі протоколи (систему протоколів) про права на воду та на санітарію до чинних міжнародних договорів у сфері захисту прав людини універсального та регіонального характеру, сформульовано оптимальні договірні принципи й норми, розроблено перелік заходів правового характеру, спрямованих на визнання й реалізацію прав людини на воду та на санітарію в Україні.
Проаналізовано міжнародні договірні механізми співпраці держав щодо основних транскордонних прісноводних об’єктів та міжнародних річкових басейнів кожного регіону світу. Виявлені їхні переваги й недоліки. Розглянуто приклади Рейну, Сави, Меконгу, Інду, Косі, Нігеру, Конго, Амазонки, Великих озер, ріки Св. Лаврентія. Найбільшу увагу приділено європейському регіону і транскордонним водним об’єктам, частини яких розташовані на території України (Дунай, Дніпро, Дністер, Тиса). Запропоновано укласти та сформульовано комплекс пропозицій щодо оптимальних принципів і норм Конвенції ЄЕК ООН про режим судноплавства на внутрішніх водних шляхах міжнародного значення в Європі, Конвенції про режим судноплавства на Дніпрі, нової редакції Конвенції про режим судноплавства на Дунаї, міжнародних договорів про несудноплавне використання й охорону транскордонних прісних вод басейнового (локального) характеру.
Розглянуто процеси створення, нормативні рамки, структуру, порядок діяльності та практику функціонування міжнародних річкових комісій, які поширюють свою діяльність на основні міжнародні річкові басейни світу. Окреслено здобутки й визначено недоліки кожної з них. Розроблені пропозиції щодо загальних засад створення і функціонування комісій як координаційних центрів інтегрованого управління водними ресурсами.
Висвітлено практику розв’язання міжнародних спорів, які стосуються транскордонних прісних вод. Надано пропозиції щодо вдосконалення міжнародних судових і позасудових механізмів врегулювання спорів між державами щодо транскордонних прісних вод. Визначено оптимальні організаційні засади механізмів розв’язання спорів між прибережними державами, основою яких можуть бути постійні органи в рамках міжнародних річкових комісій.
