Ільїна Г. В. «Візуальне мислення» в історико-філософській ретроспективі

У дисертаційній роботі досліджується генеза становлення візуального мислення в історії філософії. Актуальність проблеми обґрунтована ствердженням інформаційного світу, домінанту якого становить сфера бачення і візуального сприйняття. Були виявлені особливості «візуального знання», «візуальної культури», «візуального досвіду», «візуального інтелекту», «візуальних студій». На цій підставі доведено необхідність дослідження історико-філософських передумов становлення візуальної проблематики як факту сучасного інтелектуального життя. Показано включення феномену візуального в процес розвитку філософського мислення в античній, середньовічній і модерній філософії. Виявлено, що картезіанська позиція в епістемології Нового часу формує візуальні техніки пізнання, які дають змогу отримати максимум інформації для її подальшої ментальної «обробки» в розумі. У контексті раціонального методу метафора «світла» перетворюється в метафору «знання», яке стало смислом епохи Просвітництва. Еволюція генези візуального мислення виокремлює візуальні метафори, концепт «метафізики світла», «окулярцентризм» модерної філософії, «візуальну епістемологію». Історико-філософська реконструкція проблеми «зору» в дисертації здійснюється у двох вимірах – лексикографічному (аналіз основних понять і категорій візуального дискурсу) і доксографічному (пошук візуальних ідей в генезі філософської думки від Античності до сучасності). У процесі розвитку філософія створює візуальну термінологію, на основі чого формує власний «візуальний дискурс», у контексті якого відбувається становлення візуальної філософської лексики.