Проведено популяційне дослідження чоловіків-хворих на шизофренію, які вчинили суспільно-небезпечні діяння (СНД) проти життя та здоров'я особи (ПЖО) (511 пацієнтів) за продуктивно-психотичним (П-П) (251 особа), негативно-особистісним (Н-О) (127 осіб) та змішаним (112 осіб) механізмами реалізації (МР) делікту. У роботі на основі всебічної оцінки клініко-психопатологічних, особистісно-психологічних, соціально-психологічних та криміногенних предикторів суспільної небезпеки пацієнтів з шизофренією, які вчинили СНД ПЖО, визначене їхнє прогностичне значення, розроблено методологію реабілітаційного діагнозу та диференційовані пацієнт-центровані лікувально-реабілітаційні програми з урахуванням механізму скоєння делікту, що є ефективною профілактикою повторних СНД. Встановлено, що при П-П МР СНД є щільно пов’язаним з формуванням персекуторних систематизованих маревних ідей та емоційно-обумовленим мисленням, які внаслідок маскування негативною симптоматикою та імпульсивної поведінки підвищують ризик СНД. у дефекті, інверсії моральних спонукань, розгальмованості потягів вживання психоактивних речовин (ПАР), проявляється у станах повної і неповної ремісії, а також за умов декомпенсації астенічного або емоційно-сплощеного варіанту психопатоподібного дефекту особистості (ДО). В процесі оцінки суспільної небезпеки обстежених шляхом порівняльного аналізу наявних складових юридичного та медичного критеріїв неосудності встановлено, що групи порівняння, про які йдеться, відрізняються одна від одної достовірними диференційними ознаками-маркерами, які характеризують перебіг патологічного процесу та поведінку в умовах примусових заходів медичного характеру (ПЗМХ). Науково обґрунтовано, розроблено та впроваджено у практику комплексні диференційовані пацієнт-центровані лікувально-реабілітаційні програми для хворих на шизофренію, які скоїли СНД ПЖО. Ці програми реалізуються в чотири етапи (ініціальний, активних втручань, підтримуючих заходів, заключний). Програми є диференційованими за психопатологічним механізмом реалізації СНД, їх базовим засобом є комплексна психофармакотерапія, ефекти якої потенційовані пацієнт-центрованою терапією та різними видами реабілітаційних втручань (психоосвіта, мотиваційний тренінг, треніг комунікацій, проведення дозвілля, когнітивно-поведінкова терапія, арт-терапія, тренінг соціальних навичок, участь у групах самодопомоги, фізіотерапія, різні види фізичної культури тощо). Впровадження у судово-психіатричну практику вказаних програм дозволило досягти редукції (або позитивної динаміки) психопатологічної симптоматики, зменшення суспільної небезпеки осіб з шизофренією, які вчинили особливо тяжкі делікти, підвищення частоти позитивної відповіді на ПЗМХ. При цьому зареєстровано покращання рівню загального соціального функціонування в основній групі на 72,00 %, (в контрольній групі (КГ) – на 44,00 %; р <0,05); зниження рівня конфліктної, агресивної, надактивної поведінки – на 69,00 % (33,00 % у КГ; р <0,05), дисфункції в самообслуговуванні – на 67,00 % (33,00 % у КГ; р <0,01).
