Дисертаційну наукову працю присвячено вивченню механізмів предіабетичних порушень та удосконаленню методів ранньої діагностики та корекції цих порушень. На підставі комплексного всебічного обстеження осіб різного віку з застосування сучасних методів дослідження (клінічних, біохімічних, інструментальних, імуноферментних, млекулярно-гентичнх, статистичних та функціональних проб) з’ясовані особливості предіабетичних порушень вуглеводного обміну в залежності від віку; виявлені передумови і механізми їх розвитку; доказано зв’язок предіабетичних порушень з факторами кардіоваскулярного ризику; удосконалено діагностику інсулінорезистентності та дисфункції β-клітин островців підшлункової залози; обґрунтовано нові методи корекції предіабетичних порушень вуглеводного обміну; визначена ефективність методів корекції предіабетичних порушень осіб похилого віку. У обстежених осіб з предіабетом виявлено більш значне зниження SpO2 і менш ефективне функціонування дихальної та серцево-судинної системи при дозованій гіпоксичній пробі, ніж у здорових осіб. Особи з предіабетичними порушеннями вуглеводного обміну характеризуються більш низькою стійкістю до гіпоксичної гіпоксії. Це лягло в основу проведення інтервальних нормабаричних гіпоксичних тренувань (ІНГТ) з метою корекції предіабетичних порушень у осіб 60 років та старше. Курсове застосування ІНГТ сприяє нормалізації вуглеводного обміну у осіб похилого віку з предіабетичними порушеннями. Сприятливі зміни спостерігались вже безпосередньо після курсу ІНГТ: відсоток осіб з предіабетичними порушеннями зменшився від 100 до 41,2 % через 9 тренувань та до 15,8 % через 1 міс після проведених тренувань. Через 1 міс після ІНГТ відзначено посилення нормалізуючого впливу на показники вуглеводного обміну: статистично значиме зниження рівня концентрації глюкози в плазмі крові натще від 5,8±0,2 до 5,5±0,2 ммоль/л (p<0,05), а через 2 години ГТТ від 8,5±0,2 до 7,0±0,4 ммоль/л (p<0,01). Безпосередньо після курсу ІНГТ в сироватці крові хворих з предіабетичними порушеннями відбулось статистично значиме зниження рівнів загального холестерину і холестерину ліпопротеїдів низької щільності та ТГ. ІНГТ зменшили стресову реакцію серцево-судинної системи і показники вуглеводного обміну у відповідь на дозовану гіпоксію. Іншими сприятливими ефектами застосування ІНГТ були покращення вазомоторної функції ендотелію мікросудин і показників мікроциркуляції у хворих літнього віку з предіабетичними порушеннями вуглеводного обміну. Цей ефект обумовлено, імовірніше, тим, що ІНГТ стимулюють експресію гіпоксія-індуцибельного фактору (HIF) -1альфа та його таргетних генів (гена інсулінового рецептора INSR, гена транспортера глюкози GLUT-1 та гена регулятора активності калієвих каналів KCNJ8.). Активація HIF, в свою чергу, покращує секрецію інсуліну і підвищує толерантність до глюкози. Саме максимальні зміни експресії HIF-1 альфа та таргетних генів в мРНК лейкоцитів крові спостерігались через 1 міс після завершення курсу ІНГТ і співпали в часі з максимальним зниженням рівня глікемії та настанням максимуму проявів позитивних впливів. Показано, що застосування ІНГТ співставиме за своєю ефективністю з результатом лікування фармакологічними препаратами. Застосування медикаментозних препаратів (панкраген-форте та саксагліптин) при предіабеті у осіб 60 років та старше також показало нормалізуючий вплив на обмін глюкози. Це поєднувалось із покращенням функціонального стану ендотелію та зменшенням агрегаційної активності тромбоцитів та гомогенізації кровотоку. Застосування ІНГТ та медикаментозної терапії є перспективним напрямком корекції предіабетичних порушень у осіб 60 років та старше.
Ключові слова: інсулінорезистентність, гіперінсулінемія, метаболічний синдром, толерантність до глюкози, дисліпідемія, надлишкова вага, лептинг, літній вік, старіння, панкраген – форте, саксагліптин, інтервальні нормобаричні гіпоксичні тренування.
