Школа В. М. Фольклоризм української драматургії 20–30-х років ХХ століття

У дисертації вперше в українському літературознавстві здійснено комплексне дослідження української драматургії 20–30-х років ХХ століття в аспекті фольклоризму. На структурному, сюжетно-композиційному, мотивному, образному рівнях доведено оприявнену чи латентну наявність у драматичних творах фольклорно-міфологічного складника як архетипального загальнокультурного чинника. З’ясовано, що фольклоризм авторських текстів, фольклорно-міфологічні джерела яких не лежать на поверхні, реалізується на асоціативному або типологічному рівні: поетологічні форми, засоби, ситуації текстів митців безвідносно до конкретного твору усної словесності зіставні з фольклорними джерелами в порівняльно-типологічному ракурсі. Для прочитання виявлених у сюжетно-композиційній організації п’єс архетипових казкових структур залучено методику морфологічного аналізу чарівної казки В. Проппа. Розгляд текстів, які містять упізнаваний фольклорний знак, що демонструє їхню генетичну залежність від фольклорних першотворів, засвідчив драматизацію письменниками народноепічного наративу. Аналіз драматургії 20–30-х рр. ХХ ст. виявив, що, розбудовуючи нове сценічне мистецтво, у пошуках відповідних театральних форм для вираження нового змісту, митці зверталися до архаїчних джерел театральності, закорінених в обрядовій практиці та в здобутках народного театру.