Косів Р. Р. Церковне мистецтво риботицького осередку 1670–1760-х років: майстри, іконографія, художні особливості.

Дисертація присвячена діяльності майстрів риботицького осередку церковного мистецтва, які були активними в 1670–1760-х рр. Творчість цих майстрів розглянута в контексті історичних умов розвитку українського (руського) життя в Риботичах (тепер у складі Польщі) та в реґіоні. На підставі вивчення архівних джерел і авторських написів на творах систематизована інформація про осередок, організацію праці його майстрів. Риботицькі майстри виділяються серед інших західноукраїнських тим, що могли комплексно облаштувати церкву відповідно до обрядових потреб. Вони виконували іконостаси, дарохранильниці, ікони для жертовників, хоругви, двобічні ікони, процесійні та напрестольні хрести, свічники. В іконографії риботицьких майстрів бачимо адаптування взірців, відомих у XV– першій половині XVII ст. Але також з’являються нові образи та сюжети, спричинені богословською літературою, культом окремих святих (Івана Сучавського), увагою до євхаристійної тематики, що притаманна епосі бароко. Основною прикметою художнього виконання творів риботицьких майстрів була декоративність, світлий чистий колорит. У творчості цих майстрів відобразилися тенденції західноєвропейських стилів. У рисунку ікон та їхньому декоративному обрамленні з різьбою 1680–1700-х рр. бачимо відображення маньєристичних упливів, у 1710–1730-х рр. – маньєристично-барокових. Окремі майстри в 1730–1760-х рр. працювали в наївній манері, деформуючи пропорції фігур і спрощуючи рисунок.