Дойчик М. В. Ідея гідності: від Античності до Модерну (історико-філософський аналіз)

Об'єкт дослідження – парадигмальні трансформації змістового навантаження ідеї гідності. Мета дослідження полягає у розкритті динаміки розвитку змістового навантаження ідеї гідності в ході історико-філософського процесу від Античності до Модерну та виявленні ролі панівних на різних етапах соціокультурного розвитку парадигмальних засад сутнісного самовизначення людини в контексті ідеї гідності. Серед методів дослідження можна виокремити герменевтичний, феноменологічний, категоріальний, компаративний тощо. Широке застосування отримали міждисциплінарний, культурно-історичний і парадигмальний підходи. Важливе значення у процесі історико-філософського дослідження ідеї гідності від Античності до Модерну посіли принципи об’єктивності, історизму, цілісності, системності, критичності тощо. У дослідженні здійснено реконструкцію історико-філософської динаміки форми вираження та змісту поняття гідності людини від Античності до Модерну та виявлено парадигмальну та соціокультурну зумовленість змістового навантаження ідеї гідності. Обґрунтовано наскрізний характер ідеї гідності людини як однієї з фундаментальних складових антропологічної проблематики в історії філософії, враховуючи інваріантність лінгвістичної форми та змістового навантаження цієї ідеї в різні історичні епохи від Античності до Модерну та у контексті сучасного інтелектуального дискурсу. Доведено, що провідну роль в процесі розвитку змістового навантаження ідеї гідності відіграють панівна на певному історичному етапі розвитку суспільства соціальна програма та відповідний їй антропологічний ідеал, які задають параметри самовизначення особистості «відповідно до» своєрідності світоглядно-ціннісної системи суспільства. Це, своєю чергою, зумовлює внутрішнє протиріччя між панівним у сучасному інтелектуальному дискурсі гуманітарно-антропологічним змістом гідності, що виражається у самоцінності особистості, та соціально-цивілізаційними й/чи ідеологічними параметрами, які задають систему координат для самовизначення особистості, тим самим закладаючи світоглядні засади соціально схвальної поведінки людини. На цьому тлі обґрунтовано принципове значення парадигмального підходу в процесі історико-філософського дослідження ідеї гідності як однієї з визначальних ідей для становлення західної цивілізації. У дослідженні поглиблено й розширено науково обґрунтовані знання з етико-антропологічної та соціально-філософської проблематики як ключові для розуміння світоглядно-ціннісних підвалин західної цивілізації. Сфера використання – навчальний процес.