Дисертація присвячена обґрунтуванню теоретичних і методологічних засад, розробці науково-практичних рекомендацій щодо удосконалення механізмів державного регулювання розвитку регіонального інвестиційно-будівельного комплексу. Уточнено понятійно-категорійний апарат державного регулювання розвитку регіонального інвестиційно-будівельного комплексу. Визначено підхід до оцінки механізмів регулювання діяльності регіонального інвестиційно-будівельного комплексу. Розроблено парадигму інвестиційно-будівельної системної локалізації на регіональному рівні. Обґрунтовано методичний підхід до формування інвестиційно-будівельного кластера. Розроблено методичний підхід до оцінки ефективності механізму формування та функціонування інвестиційно-будівельної регіональної політики за компонентами.
Визначено, що в Україні трансформації органів державного управління будівельною галуззю відбувалися у зв’язку з перерозподілом функцій управління або з їх об’єднанням як невід’ємної складової частини регіонального розвитку, будівництва та архітектури, ЖКГ. Доведено, що в Україні відсутнє системне регулювання органами публічного управління взаємодії суб'єктів інвестиційно-будівельної діяльності: власників земельних ділянок, замовників, забудовників, інвесторів, фінансових посередників, інжинірингових та проектних фірм, виробників будівельних матеріалів та промислових конструкцій, саморегулюючих інститутів тощо.
Запропоновано механізм розвитку кластерної моделі взаємодії держави, освіти, науки та інвестиційно-будівельного комплексу. Здійснено оцінку ефективності механізмів державного регулювання розвитку регіонального інвестиційно-будівельного комплексу. Удосконалено механізми формування регіонального інвестиційно-будівельного інжинірингу. Визначено шляхи вдосконалення організаційно-економічного механізму формування регіонального інвестиційно-будівельного комплексу. Доповнено принципи функціонування ефективної моделі регулювання розвитку ресурсного потенціалу інвестиційно-будівельного комплексу. Удосконалено механізми супроводу формування регіонального інвестиційно-будівельного кластера. Розроблено підхід до формування концепції взаємодії держави та бізнесу в межах регіонального інвестиційно-будівельного кластера. Визначено організаційно-методичний підхід до управління інститутом регулювання регіонального інвестиційно-будівельного комплексу.
Встановлено, що платоспроможний попит на житло в Україні залишається на низькому рівні. Тому з метою недопущення зростання собівартості в найбільш дешевому сегменті забудовникам пропонується використовувати маркетингові прийоми, продовжувати практику надання різноманітних програм кредитування та розстрочення платежів. Одним з основних напрямів зниження цін на житло пропонується адміністративне спрощення погоджувальних процедур, надання допомоги з виділенням земельних ділянок і комунікаціями. Крім цього перехід до застосування європейської практики проектування, будівництва та експлуатації об’єктів, що є ефективними для споживача, зумовлять зниження вартості житла.
Ключові слова: регіональний інвестиційно-будівельний комплекс, інвестиційно-будівельна інфраструктура, регіональний інвестиційно-будівельний інжиніринг, інвестиційно-будівельна системна локалізація, соціально-економічні потреби регіону, інвестиційно-будівельний кластер, регіональна політика, державно-приватне партнерство.
