Третьякова О. В. Хімічна безпека полімерних матеріалів транспортного призначення як токсиколого-гігієнічна проблема

У дисертаційній роботі проведено теоретичне узагальнення та практичне вирішення актуальної проблеми профілактичної медицини щодо безпечного застосування полімерних матеріалів транспортного призначення з урахуванням їх фізико-хімічних, токсиколого-гігієнічних, технологічних і експлуатаційних властивостей, а також механізмів комбінованої, комплексної та поєднаної дії компонентів, обґрунтування та впровадження нових наукових підходів до вдосконалення системи їх гігієнічної регламентації. У сучасній транспортній галузі найбільш широко застосовуються композитні поліефірні (23,2%), поліамідні (17,4%) і ПВХ (13,7%) матеріали. Встановлено, що формування хімічного забруднення транспортних засобів на ранніх термінах експлуатації пов'язано з полімерною матрицею і розчинниками, у віддалені строки – переважно з такими компонентами, як антипірени, пластифікатори, стабілізатори та ін. У виробничих умовах і надзвичайних ситуаціях (високі концентрації на рівні Limac) при комбінованій дії переважає інтегральна токсичність, а під час тривалої експлуатації (низькі концентрації на рівні Limchr – як фактори малої інтенсивності) – дизрегуляційні ефекти в нервовій, ендокринній, імунній системах з ознаками ендотеліальної дисфункції; запропоновано математичну модель оцінки. Аргументовано перегляд поняття «гігієнічна регламентація полімерних матеріалів», що дозволяє перейти від контрольної до управлінської функції і зростання зацікавленості виробників у підвищенні якості та безпеки продукції. Ключові слова: полімерні матеріали, транспорт, хімічна безпека, комбінована дія, фактори малої інтенсивності, дизрегуляційна патологія, гігієнічна регламентація.