Скорина Л. В. «Гомін і відгомін»: дискурс інтертекстуальності в українській літературі 1920-х років.

У дисертації вперше здійснено системне, цілісне дослідження української літератури 1920-х років крізь призму теорії інтертекстуальності; виявлені найпоказовіші форми міжтекстової взаємодії. Ґрунтовно проаналізовано здобутки українських дослідників інтертекстуальності; різнобічно досліджено типологію й функції цитат, алюзій, ремінісценцій, заголовків, епіграфів, присвят, транспозицій у літературі «розстріляного відродження»; визначено репертуар ключових претекстів тогочасного українського письменства, виявлено чільних представників вітчизняного й зарубіжного літературних пантеонів; системно вивчено особливості репрезентації в інтертекстуальному просторі 1920-х років англійського, французького, російського й українського письменства від давнини до першої третини ХХ століття. Принагідно уточнено особливості розвитку теорії інтертекстуальності в Західній Європі, Північній Америці, Росії, Польщі; сформовано модель інтертекстуальності, що включає різні рівні й складники («інтертекстуальне поле», «інтертекстуальний простір», «інтертекстуальний дискурс»); змодельовано робочу таксономію типів і форм інтертекстуальності, релевантну для характеристики літературного процесу 1920-х років. Поглиблено уявлення про рецепцію в тодішній українській літературі мотивів та образів Біблії, античної літератури й міфології.