В роботі досліджено проблеми правового регулювання набуття, здійснення та захисту майнових прав інтелектуальної власності.
Розділ 1 «Загальнотеоретична характеристика майнових прав інтелектуальної власності як суб’єктивних цивільних прав» містить три підрозділи, в яких проаналізовано юридичну природу майнових прав інтелектуальної власності, їхні сутнісні ознаки та зміст. Виходячи із розуміння майнових прав інтелектуальної власності як окремої категорії суб’єктивних цивільних прав та їх сутнісних ознак сформульовано доктринальну дефініцію цих прав.
Розділ 2 «Набуття майнових прав інтелектуальної власності» містить чотири підрозділи, в яких автор проаналізував поняття та види підстав набуття майнових прав інтелектуальної власності, а також дослідив особливості таких підстав стосовно майнових авторських і суміжних прав, майнових патентних прав та майнових прав на засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг.
Розділ 3 «Здійснення майнових прав інтелектуальної власності» складається із трьох підрозділів, у яких проаналізовано сутність та суб’єкти здійснення майнових прав інтелектуальної власності, поняття та види способів здійснення цих прав, а також межі їх здійснення. Автором обґрунтовано доцільність поділу способів здійснення майнових прав інтелектуальної власності, залежно від спрямованості відповідної дії, на прямі (вчинення дій безпосередньо щодо самого об’єкта права інтелектуальної власності) і опосередковані (дії, пов’язані із цивільним оборотом матеріальних об’єктів, у яких виражено відповідний об’єкт права інтелектуальної власності).
Розділ 4 «Договірні форми розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності» складається із чотирьох підрозділів, у яких проведено загальнотеоретичну характеристику договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності і визначено їх місце у системі договірного права, а також проаналізовано окремі види договірних конструкцій, які передбачають надання права на використання об’єкта права інтелектуальної власності, передання майнових прав інтелектуальної власності та договірні відносини зі створення об’єктів права інтелектуальної власності. Сформульовано авторську дефініцію ліцензійного договору і доведено, що цей договір є консенсуальним і відплатним. Доведено доцільність закріплення у ЦК України положень про момент набуття майнових прав інтелектуальної власності за договором. З метою удосконалення законодавчої термінології, автором запропоновано змінити назву закріпленого ст. 1112 ЦК України договору на більш лаконічну – «договір творчого замовлення».
Розділ 5 «Захист майнових прав інтелектуальної власності» складається із чотирьох підрозділів, в яких проаналізовано загальнотеоретичні аспекти захисту майнових прав інтелектуальної власності, а також досліджено окремі цивільно-правові способи захисту таких прав, спрямовані на припинення порушення цих прав, відновлення становища, яке існувало до їх порушення, та компенсацію майнових втрат та (або) немайнової (моральної) шкоди. Беручи до уваги цільову спрямованість способів захисту майнових прав інтелектуальної власності, автор поділив їх на три групи: припинювальні, відновлювальні та компенсаційні. Обґрунтовано доцільність закріплення у ст. 432 ЦК України такого спеціального способу захисту, як «заборона неправомірного використання об’єкта права інтелектуальної власності конкретним способом (способами)», а також можливість стягнення компенсації за порушення майнових прав інтелектуальної власності у вигляді паушальної суми, замість відшкодування збитків.
Обґрунтовані за результатами дослідження теоретичні висновки дозволили сформулювати конкретні пропозиції щодо удосконалення правового регулювання у досліджуваній сфері, які узагальнено у проєкті змін до законодавства.
