У дисертаційній роботі вирішено наукову проблему в галузі державного управління – обґрунтовано теоретико-методологічні засади формування та реалізації державної політики у сфері захисту прав дітей в Україні, зокрема виділено основні тенденції, закономірності, фактори і принципи її функціонування, визначено практичні рекомендації з удосконалення механізмів державного управління щодо захисту прав дітей в умовах зростання в нашій країні демографічних та інших загроз.
Обґрунтовано, що разом зі входженням в епоху знаннєвого суспільства інформаційного укладу цивілізації значно зростають роль і значення кожної людини – індивідуальної особистості, відповідно підвищується й роль людиноцентричної гуманітарної парадигми розвитку сучасного суспільства. Особливо важливою є ця проблема для України, що сьогодні стоїть на порозі глибокої демографічної й соціально-економічної кризи, яку вже називають “катастрофічною” і такою, що становить реальну загрозу національній безпеці.
Представлено інституційну побудову забезпечення захисту прав, свобод
і законних інтересів дитини в Україні як комплексну систему діяльності публічних інституцій, спрямованої на забезпечення належного й вільного повноцінного розвитку дитини, задоволення її потреб і законних інтересів
у рамках тріади “свобода вибору – людський розвиток – безпека середовища”. Виокремлено функції, завдання та принципи діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування у сфері захисту законних прав
та інтересів дітей, зокрема функцію захисту прав дитини віднесено до фундаментальних функцій держави, яка у свою чергу, складається з чотирьох структурних та 19 операційних функцій держави у сфері захисту прав дитини. Охарактеризовано сучасний стан державної політики захисту прав дітей
в Україні та визначено низку негативних тенденцій і проблем, систематизованих у чотирьох блоках-кластерах: належного існування; безпеки життєдіяльності; розвитку власного потенціалу; громадянської участі.
Обґрунтовано необхідність переходу в Україні до нової ідеології формування й реалізації державної політики щодо захисту прав дітей, орієнтованої на реалізацію Цілей сталого розвитку, якій властиві системний міжсекторальний характер і синергетичне поєднання нормативно-правового, програмно-цільового, соціально-економічного та організаційно-управлінського блок-секторів.
Запропоновано базований на “Золотому трикутнику людської гідності” комплексний механізм забезпечення, дотримання і захисту прав, свобод
і законних інтересів дітей, що має соціально-захисний, дитиноцентричний, стабілізаційно-адаптивний, регулятивно-унормовуючий, міждисциплінарний та міжсекторний характер, спирається на міжнародні засади і принципи та містить нормативно-правовий, організаційно-функціональний, фінансово-економічний та інформаційно-комунікативний блоки.
Ключові слова: права дитини, захист прав дітей, державне управління, органи публічного управління, державна політика захисту прав дітей.
