Оляніна С. В. Український іконостас XVII–XVIII ст.: семантика пластичного образу.

У дослідженні представлено комплексний аналіз архітектурної композиції і програмного складу різьбленого оздоблення українських іконостасів. Архітектурно-пластичну організацію іконостасів XVII–XVIII ст. репрезентовано як символічну структуру, що в цілому формує візуальне повідомлення, яке має таку саму риторичну основу, що й писемне джерело. Уперше весь архітектурно-пластичний образ українського іконостаса розглядається як текст проповіді та об’єкт візуального богослов’я. У дослідженні систематизовано і теоретично осмислено фактологічний матеріал з архітектурної композиції та різьбленого оздоблення іконостасів XVII–XVIII ст. Для цього обстежено іконостаси, що збереглися in situ, а також фрагменти іконостасів, які зберігаються в музейних колекціях, проаналізовано з цієї точки зору матеріали щодо втрачених іконостасів, опубліковані в ХІХ–ХХІ ст., опрацьовано архівні матеріали (світлини, креслення, малюнки, письмові документи) щодо втрачених і збережених іконостасів. Корпус пам’яток, використаний у дослідженні, зведено в каталог, що становить 134 позиції, 98 із них — утрачені пам’ятки, частина з яких вперше введена до наукового обігу. Обґрунтовано трактування архітектурно-декоративної складової іконостаса як архітектурної рами, історико-культурна семантика якої є контекстом семантики сюжетів облямованих нею іконних зображень.