Супрун В. М. Аксіологічна концептосфера жіночої прози української діаспори середини ХХ століття.

Дисертація являє собою перше у вітчизняному літературознавстві системне аналітико-синтетичне дослідження жіночої прози української діаспори середини ХХ ст. з урахуванням аксіологічних, гендерно-ідентичних, ментально-духовних, соціально-історичних та еміграційно-дисперсних детермінант. На основі наукового осмислення корпусу творів фемінної епіки реконструйовано жіночу картину світу з характерними для неї ментальними цінностями. У роботі запропоновано власне розуміння поняття «художній концепт» і його реалізацію в ієрархічній системі ціннісних домінант жіночої прози середини минулого віку. Її систематизація дозволила виділити домінантні аксіологічні концепти «Батьківщина», «жінка», «любов / кохання», які сукупно маркують світоглядну парадигму авторок, окреслюють фемінний модус буття української жінки в екзилі. З’ясовано специфіку образної реалізації ціннісних концептів, їхні вартісне значення, поетологічну, ідіостильову, етичну й естетичну функціональність. Системно проаналізовано сенсорно-перцептивний потенціал власне жіночого сприйняття дійсності в проекції її емоційно-чуттєвої художньої ретрансляції. Поряд із визнаними письменницями вперше введено в науковий обіг імена маловідомих творчих індивідуальностей, чий мистецький набуток доповнив діаспорну частину українського «двоколійного» літературного процесу. З’ясовано, що жіноча проза української діаспори становить собою оригінальний самобутній пласт в історії українського та світового літературно-художнього розвою.