Карпенко Є. В. Психологія емоційного інтелекту в дискурсі життєздійснення особистості

У дисертації обґрунтовано тріангуляційну модель емоційного інтелекту в дискурсі життєздійснення особистості на базі метамодерністської методології з використанням змішаних методів емпіричного дослідження. Визначено поняття «дискурс життєздійснення особистості» та його інтернального, екстернального й інтегративного модусів; представлено взаємозв’язок структури емоційного інтелекту – організмічного чуття й емоційної компетентності – з психолого-герменевтичними механізмами життєздійснення – розумінням та інтерпретацією; виокремлено спарені дискурсивні позиції Спостерігача-Інсайдера, Епігона-Експерта і Читача-Автора; встановлено функції емоційного інтелекту: індивідуації, самоактуалізації, соціалізації, адаптації, самовизначення, життєтворчості; обґрунтовано психологічні механізми емоційного інтелекту: інтуїцію, антиципацію, децентрацію, рефлексію, фасилітацію й емпатію; виокремлено дискурсивні форми персонального життєздійснення: ментатив, наратив і тезаурус; введено у вжиток поняття «дискурсивні дії особистості» як способи пізнання/реалізації смислів; адаптовано психотехнічний арсенал позитивної психотерапії до завдань розвитку емоційного інтелекту; розроблено схему психотерапевтичного наративу як засобу рефлексії ефективності консультативно-терапевтичної роботи; експліковано факторну структуру емоційно-когнітивних чинників життєздійснення особистості в період ранньої дорослості; встановлено медіативну роль емоційного інтелекту як предиктора якості життєздійснення майбутніх психологів. Ключові слова: емоційний інтелект, організмічне чуття, емоційна компетентність, змішані методи, тріангуляційна модель, психолого-герменевтичні механізми, дискурс життєздійснення, психотерапевтичний наратив, позитивна психотерапія, рання дорослість.