У дисертації досліджується специфіка та характер патерних взаємовідносин опозиції та влади, визначається їх вплив на процес демократизації політичних систем країн Вишеградської групи. Найбільш релевантними методологічними підходами визначено поєднання теорій конвертації суспільних капіталів, синергетики, флуктуації, інституціоналізму та неоінституціоналізму. За допомогою теорії конвертації суспільних капіталів обґрунтовано індивідуальні та групові стратегії конвертації суспільних капіталів, з’ясовано динаміку об’єктивної структури політичного поля, співвимірність диспозицій між владою та опозицією та зміну їх меж у ході репозиціонування в кожній із досліджуваних країн. Взаємовідносини між владою та опозицією розглядаються як процес накопичення, конвертації та обміну капіталів у ході боротьби за метакапітал держави. Синергетичний підхід застосовувався для аналізу ролі влади та опозиції як детермінант виникнення флуктуації та біфуркації, якісної зміни стану системи в діапазоні між хаосом і порядком й спроможності нелінійних динамічних систем до самоорганізації. За допомогою синергетики з’ясовано причетність як опозиції, так і влади до виникнення звичайних та дивних атракторів та їх використання ресурсом для накопичення політичного капіталу.
У дослідженні з’ясовано стратегії накопичення та конвертації суспільних капіталів влади та опозиції для розуміння відмінності процесів демократизації; виявлено специфіку їх взаємовідносин у кожній з досліджуваних країн, врахувавши стартові умови, продукти демократизації, практики демократичного переходу та їх індикатори; виділено реперні точки як біфуркаційні стани демократизації політичних систем країн Вишеградської групи, які розділяють фази зростання та спадання взаємовпливу та визначально впливають на індикатори демократизації.
Виявлено патерни у взаємовідносинах влади та опозиції як детермінант самоорганізації системи та з’ясовано їх вплив на динаміку процесів демократизації. Доведено, що патерни є продуктом реалізації політичними акторами стратегій накопичення та конвертації суспільних капіталів, узгодженої фіксації диспозицій у межах політичного поля та габітусу. Вони співвимірні з силою полюсів та умовною відстанню між ними. Тому зміна полюсів політичного поля в ході репозиціонування породжувала незначні зміни у взаємовідносинах між владою та опозицією. Проте в плані перспектив демократизації цей чинник відіграє значну роль.
Патерні взаємовідносини виявлялися також у відтворенні політичних практик, зразків політичної поведінки в діях політичних агентів, що супроводжувалося перенесенням таких явищ, як політична корупція, зловживання службовим становищем, клієнтелізм та ін. Такий асоційований капітал дозволяв правлячій еліті швидко компенсувати витрати на виборчу кампанію та конвертувати політичний капітал в економічний як кінцеву мету стратегій основних соціальних агентів.
На основі аналізу стартових умов, продуктів, практик демократичного переходу, інститутів конструктивної взаємодії влади й опозиції та індикаторів концептуалізовано динамічну модель демократизації країн Вишеградської групи з фазами флуктуації та біфуркаціями, що є типовою для посткомуністичних країн. Визначено, що процеси демократизації в країнах Вишеградської групи мають цикли ненаправленого неперіодичного коливання, зумовлені дією правильних та дивних атракторів, появу яких певною мірою стимулює влада та опозиція і яка, у свою чергу, визначає боротьбу сил вирівнювання та стратифікації.
Динаміка демократизації є результатом реалізації певної конвертаційної стратегії не лише владної, але й опозиційної еліти і має нелінійний характер. Для підтвердження такої гіпотези в дослідженні визначено рівень демократії в кожній з досліджуваних країн у часовому розрізі, здійснено кросрегіональне порівняння та виділено біфуркаційні стани процесу демократизації політичних систем країн Вишеградської групи та з’ясовано їх залежність від характеру розподілу метакапіталу держави між владою та опозицією. У дослідженні напрацьовано рекомендації для України з вдосконалення практик демократизації.
Ключові слова: Вишеградська група, влада, демократизація, опозиція, політична система, політичні інститути, політичні процеси.
