Шаф О. В. Гендерно-психологічні аспекти української лірики ХХ століття.

У роботі конкретизуються теоретико-методологічні засади гендерного літературознавства, специфіка гендерно-психологічного підходу до вивчення лірики. Сформульовано зміст маскулінності / фемінінності як антропологічних та поетикальних категорій, окреслено маскулінні / фемінінні психогендерні профілі, що в художньому тексті диференціюють маскулінну / фемінінну ліричну свідомість, а також визначено наративно-концептологічні стратегії її поетикального вираження. Українську лірику ХХ століття (модернізм 1910 – 1920-х років, соцреалізм, (пост)шістдесятництво, герметичну й карнавальну поезію останніх десятиліть, а також творчість Празької школи, ОУП «Слово», Нью-Йоркської групи та сучасних українських поетів зарубіжжя) проаналізовано в продуктивних для трансляції гендерних смислів когнітивних сферах тілесності, сексуальності, дочірніх / синівських взаємин з материнської та батьківської фігурами, а також ставлення ліричного суб’єкта як батька / матері до власної дитини однойменної й протилежної статі, його сенсожиттєвих, зокрема і творчих, стимулів і уявлень про власну смерть. Специфіка поетикального втілення гендерно-психологічних аспектів названих смис-лів досліджена крізь призму ідентифікаційної, референційної, світомоделювальної стратегій маскулінного / фемінінного художнього мислення та техніки письма.