Корзун О. В. Науково-організаційні засади ведення сільськогосподарської дослідної справи України (1939–1945)

Дисертаційна робота є комплексним науково-історичним дослідженням, у якому на основі застосування репрезентативного джерельного матеріалу, значну частину якого вперше введено до наукового обігу, та новітніх методологічних підходів узагальнено тенденції розвитку сільськогосподарської дослідної справи України в 1939-1945 рр. Доведено, що Друга світова війна вплинула на усі складові галузевого дослідництва, яке зазнало одного з найбільших в своїй історії кризового стану, спричиненого непоправними людськими та науковими втратами, значним матеріально-технічним розоренням, суттєвим скороченням науково-дослідної, видавничої діяльності інституцій аграрного дослідництва, що певним чином загальмувало розвиток аграрної науки. Цей період був неоднозначним і суперечливим в розвитку вітчизняної сільськогосподарської дослідної справи, яка однак продовжувала розвиватись незалежно від воєнно-політичної ситуації та зміни влади в Україні. Охарактеризовано, що кампанія з евакуації галузевого дослідництва стала небувалою за розмахом і характером подією в історії сільськогосподарської дослідної справи, був цілком виправданим в економічному, науковому, кадровому розумінні заходом. Обґрунтовано, що дана галузь науки, її науковий потенціал мав стратегічно важливе значення для різних політичних сил щодо ефективного освоєння природних багатств українських земель, з метою вирішення продовольчого забезпечення особового складу воюючих армій та населення. Висвітлено стан і форми наукового супроводу ведення сільського господарства, ресурсне забезпечення та наукову проблематику сільськогосподарської дослідної справи та її внесок у відбудовчий процес в УРСР у 1943–1945 рр.