Матласевич О. В. Психологія розвитку педагогічних здібностей у контексті культурно-історичної парадигми українських вищих навчальних закладів ХVІ – ХVІІІ століття

У дисертації представлено теоретичне обґрунтування та комплексне емпіричне вивчення проблеми педагогічних здібностей у контексті культурно-історичної парадигми українських вищих навчальних закладів ХVІ – ХVІІІ століття. Розкрито зміст поняття педагогічних здібностей як систему властивостей особистості, що має визначену компонентну структуру (дидактичний, організаційно-управлінський, комунікативно-експресивний, креативно-пізнавальний, метакогнітивно-рефлексивний та духовно-моральний компоненти), які актуалізуючись та експлікуючись у певних педагогічних ситуаціях, закріплюються у структурі особистості і забезпечують успішне виконання педагогічної діяльності. Визначено реактивні (операційно-діяльнісні і соціальні) та проактивні (особистісні і духовно-ціннісні) чинники розвитку педагогічних здібностей, обгрунтовано рівні (елементарний, базовий, досконалий, майстерності), критерії (диференціація, інтегрованість структурних елементів та рівень суб’єктності педагога) та показники розвитку педагогічних здібностей. У результаті аналізу поглядів викладачів українських закладів вищої освіти ХVІ – ХVІІІ ст. визначено змістове наповнення духовно-морального компоненту педагогічних здібностей, розроблено та верифіковано теоретико-концептуальну модель розвитку досліджуваного явища, що інтегрує особистісний, діяльнісний та духовний підходи. Доведено, що системотвірними компонентами у структурі педагогічних здібностей є метакогнітивно-рефлексивний та духовно-моральний. Вперше емпірично визначено феноменологічну сутність педагогічних здібностей учителів предметів духовно-морального спрямування. Ключові слова: педагогічні здібності, розвиток, структура педагогічних здібностей, метакогнітивно-рефлексивний компонент, духовно-моральний компонент, вчителі предметів духовно-морального спрямування.