Буценко Л. М. Біологічні властивості і мікробно-рослинні взаємодії збудника базального бактеріозу агрофітоценозу пшениці

Дисертацію присвячено системному вивченню поширення і біологічних властивостей Pseudomonas syringae pv. atrofaciens та їхньої зміни за дії пестицидів, здатності збудника і його ліпополісахаридів (ЛПС) впливати на фізіолого-біохімічні процеси й індукувати зміни у генетичному матеріалі рослин. P. syringae pv. atrofaciens поширений в агрофітоценозі пшениці як патоген, епіфіт та збудник хвороб сегетальної рослинності. Популяція збудника є однорідною за фенотипом і генотипом. Поширені в агрофітоценозі пшениці штами P. syringae pv. atrofaciens належать до II, IV, V, VI серологічних груп, що дозволило розробити поліштамову антисироватку для ідентифікації патогена. Застосування пестицидів не дозволяє ефективно контролювати патогена, разом із тим трибенурон-метил+трифенсульфурон-метил та беноміл, тіофанат-метил, флудіоксоніл характеризуються мутагенною дією на збудника, спричинюючи збільшення кількості StrR мутацій. Альфа-циперметрин і трибенурон-метил+ трифенсульфурон-метил підвищують у 10 – 100 разів частоту морфологічної дисоціації P. syringae pv. atrofacіens з утворенням R-форм, які за збереження вірулентності мають підвищену здатність до утворення біоплівки. ЛПС P. syringae рv. аtrofaciens проявляє антимутагенну активність в тесті Еймса, однак, в рослинній тест-системі з A. cepa ЛПС збудника збільшують частоту хромосомних аберацій, яка може бути наслідком оксидативного стресу, що індукується цим біополімером у рослинах. P. syringae pv. atrofaciens підвищує активність компонентів антиоксидантного захисту, знижує вміст фотосинтетичних пігментів, пригнічує процеси фотосинтезу у пшениці. Інактивовані клітини і ЛПС P. syringae pv. atrofaciens пригнічують поділ і проліферацію калюсних клітин пшениці та можуть бути використані для відбору стійких до збудника ліній пшениці.