Батіг В. М. Особливості лікування періодонтиту та захворювань пародонта залежно від типу вегетативної нервової системи пацієнтів.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.22 – Стоматологія. – Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, МОЗ України, Київ, 2020. У дисертації наведено теоретичне обгрунтування та практичне вирішення актуальної у сучасній стоматології проблеми – підвищення ефективності лікування періодонтиту та захворювань пародонта залежно від типу вегетативної нервової системи пацієнтів. Дослідження були спрямовані на експериментальне та клінічне обґрунтування застосування медикаментозних комплексів для премедикації під час лікування цих стоматологічних захворювань у осіб з різним типом (симпатичний, парасимпатичний) вегетативної нервової системи. Ефективність запропонованих схем медикаментозної премедикації була обґрунтована в серії експериментальних досліджень. При відтворенні експериментальної моделі пародонтиту та гіперактивності симпатичної та парасимпатичної нервової системи за допомогою уведення адреналіну або відповідно пілокарпіну у експериментальних тварин значно порушуються біохімічні показники тканин пародонта (ясна, кісткова тканина). Застосування запропонованої медикаментозної композиції відповідно адреноблокаторів або ацетилхоліноблокаторів поліпшує біохімічні показники тканин пародонта. Отримані результати біохімічних показників у експериментальних тварин вказують на нормалізуючу дію запропонованих медикаментозних комплексів у разі відтворення експериментальної гіперактивності симпатичної та парасимпатичної вегетативної нервової системи. Для визначення клінічної ефективності запропонованих медикаментозних комплексів було проведено кілька серій клінічних досліджень. Вперше було змодельовано переважання симпатичної нервової системи (шляхом уведення адреналіну) та парасимпатичної нервової системи (шляхом уведення пілокарпіну) на розробленій моделі експериментального пародонтиту. На моделі переважання парасимпатичної вегетативної нервової системи (шляхом уведення пілокарпіну) було показано, що аплікації ацетилхолінблокаторів знижують активність уреази, що може свідчити про зниження бактеріального обсіменіння. Ацетилхолінблокатори підвищують рівень кальцію у кістковій тканині пародонта. Це приводить до підвищення ступеня мінералізації кісткової тканини, про що свідчить зростання мінералізуючого індексу та ступеня мінералізації кісткової тканини. Таким чином, застосування запропонованої медикаментозної композиції ацетилхолінблокаторів поліпшує біохімічні показники тканин пародонта і справляє пародонтопротекторну дію у разі моделювання переважання парасимпатичної вегетативної нервової системи. При відтворенні експериментальної моделі пародонтиту та гіперактивності симпатичної нервової системи за допомогою уведення адреналіну у експериментальних тварин значно порушуються біохімічні показники тканин пародонта (ясна, кісткова тканина). Застосування запропонованої медикаментозної композиції адреноблокаторів поліпшує біохімічні показники тканин пародонта. Проведеними клініко-лабораторними дослідженнями доведена ефективність застосування запропонованої премедикації при ендодонтичному лікуванні періодонтально-пародонтальних уражень. Встановлено, що комплексне лікування хворих призвело до значного покращення суб'єктивних та об'єктивних характеристик, лабораторних та індексних показників стану тканин пародонта, незалежно від способу лікування, але дещо більш значних позитивних змін у хворих основних підгруп. Пріоритетність дисертаційних досліджень підтверджено 8 патентами України на корисну модель. Для практичного застосування запропоновано комплекси медикаментозних препаратів для премедикації у разі лікування генералізованого пародонтиту і періодонтиту у хворих з різним типом вегетативної нервової системи. Ключові слова: вегетативна нервова система, періодонтит, генералізований пародонтит, періодонтально-пародонтальні ураження, вегетомодулятори, медикаментозні комплекси, лікування.