Січевлюк В. А. Еволюція категорії «правова суб’єктність» (теоретико-прикладні засади)

Предметом дослідження є теоретико-прикладні засади еволюції категорії «правова суб’єктність». У роботі присутній певний історико-правовий фрагмент, в якому описуються етапи первинного, світоглядно-раціонального та наступного, дійсно наукового опанування людською думкою тих чи інших сутнісних аспектів правової суб'єктності. Досліджується співвідношення ка¬тегорії «правова суб'єктність» із іншими ключовими категоріями теорії права - «суб'єкт права», «правова норма», «правові відносини», «правовий статус». Висвітлені варіанти розуміння категорії «правова суб’єктність», що наявні у сучасній теорії права, викладена власна точки зору автора щодо цих питань: правова суб’єктність – це фрагмент об’єктивного права, що став атрибутом соціального суб’єкта. Автор аргументує, що структура правової суб’єктності є принципово трьохелементною та включає правоздатність, деліктоздатність і дієздатність. Результатом здійсненого теоретико-приклад¬ного пошуку стала низка змістовно нових понять, а саме: «універ¬сальна правосуб'єктність», «спеціальна правосуб'єктність», «виклю¬чна правосуб'єктність», «незавершена правосуб'єктність», «часткова правосуб'єктність», «фрагментарна правосуб'єктність», «комплексна правосуб'єктність», «складна правосуб'єктність». Висвітлені особливості понять «публічна право¬суб'єктність», «приватна правосуб'єктність» і «приватно-публічна правосуб'єктність» тощо. Загальнотеоретичні та прикладні аспекти категорії «правова суб'єктність» розглядаються у статиці, також ця категорія досліджена у процесі її еволюцій¬них змін (тобто у загальній та індивідуальній динаміці). Підкреслюється, що явище правової суб’єктності розвивається шляхом еволюції. У дисертації висвітлені реалії та можливості прагматичного втілення вказаної категорії у законодавстві та у практиці правозастосування.