У дисертації викладено результати комплексної інвентаризації трав’яної рослинності басейнів Пруту і Сірету, що представлена 9 класами, 18 порядками, 32 союзами, 59 асоціаціями, серед яких одна асоціація Violo declinatae-Agrostetum capillaris – нова для науки. Виявлено провідні екологічні фактори, що обумовлюють формування та диференціацію угруповань трав’яної рослинності басейнів Пруту і Сірету. Розроблено класифікацію типів оселищ (біотопів) трав’яних комплексів та здіснено оцінку ризиків їх утрат.
Встановлено, що ценофлора трав’яних угруповань представлена 1253 видами судинних рослин, які об’єднані у 499 родів, 112 родин та 5 відділів. Оцінено видове багатство синтаксонів трав’яної рослинності на рівні союзів та здійснено їх порівняльну характеристику. Показано, що у складі 10 провідних родин трав’яних угруповань басейнів Пруту і Сірету зосереджено 59 % їх видового різноманіття. Найвищі показники видового багатства зафіксовано для угруповань союзів Cirsio-Brachypodion pinnatі, Triseto flavescentis-Polygonion bistortae, Cynosurion cristati, Festucion valesiacae. Встановлено, що ценофлора трав’яних угруповань регіону досліджень відображає типову флору Палеарктики Fabaceae-типу, яка характерна й для території України. Разом з тим, високі позиції у спектрах окремих союзів родини Cyperaceae надають їй відтінку бореальності, а родини Rosaceae – зближує з середньоєвропейською флорою. Засвідчено значну участь родини Orchidaceae (присутня у 47 % спектрів провідних родин союзів), що є свідченням високої созологічної цінності трав’яних угруповань басейнів Пруту і Сірету.
Проведено вивчення структури біоморф і ценоморф флори, оцінено видове багатство синтаксонів трав’яної рослинності.
Встановлено, що у складі ценофлори трав’яних угруповань регіону досліджень налічується 182 види (23,7 % від загальної кількості видів), занесених до різних созологічних переліків. Проаналізовано ценотичну приуроченість та проведено фітоіндикаційну оцінку раритетного компоненту флори угруповань трав’яної рослинності басейнів Пруту і Сірету. Для Crepis jacquinii, Fritillaria montana, Ligularia glauca та Poa rehmannii значення фітоіндикаційних показників розраховано вперше.
Охорона та збереження трав’яних рослинних угруповань забезпечується на території 5 національних природних парків (площа трав’яних угруповань у їх складі 7760,7 га (6,86 % від загальної площі НПП та 43,50 % від площі трав’яних угруповань, що охороняються)), 20 заказників (9912,4 га), 18 пам’яток природи (146,2 га) та 4 заповідних урочищ (52,4 га). Найефективнішою є охорона великих за площею трав’яних угруповань, що можливо на території НПП. Проте НПП у регіоні досліджень розташовані переважно у гірській зоні й представляють в основному лісові екосистеми. Це не відображає загальних закономірностей розподілу природних ландшафтів, екосистем і типів рослинності регіону та не відповідає вимогам щодо реалізації принципу репрезентативності у регіонально-територіальному аспекті, особливо у передгірній та рівнинній зонах.
На основі ГІС-технологій з’ясовано сучасний стан охорони трав’яної рослинності басейнів Пруту і Сірету й розроблено підходи до виділення «важливих ботанічних територій» та «гарячих точок біорізноманіття» як інструменту оцінки та моніторингу.
Встановлено рівень антропогенної трансформації трав’яної рослинності басейнів Пруту і Сірету на рівні союзів та створено модель прогнозування проникнення адвентивних видів у природні угруповання на основі їх фітоіндикаційної оцінки.
Визначено наукову, созологічну та господарську цінність угруповань трав’яної рослинності басейнів Пруту і Сірету та розроблено схему потенційних і реальних екосистемних послуг.
Охарактеризовано сучасні динамічні тенденції трансформації трав’яних угруповань, що пов’язані з антропогенним (змінами господарського використання) та природними (кліматичні зміни) чинниками й розроблено методологію підтримання тривалого функціонування цих екосистем та шляхи її реалізації.
