У дисертаційній роботі здійснено теоретико-методологічне узагальнення і вирішена важлива наукова проблема щодо формування концептуальних засад ресурсного забезпечення сталого розвитку регіону з використанням обґрунтованих і дієвих методик, інструментів, практичних розробок і рекомендацій щодо реалізації на їх основі стратегії сталого регіонального розвитку.
Концептуальним базисом дослідження ресурсного забезпечення сталого розвитку регіону в роботі слугували такі концепції та теорії: систем, сталого розвитку, розміщення продуктивних сил, ефективного використання ресурсів, циркулярної економіки, територіального поділу праці, блакитної економіки, екологічно чистого виробництва, регіональної спеціалізації, неоінституціональна, підприємницькі та інші, використання якого дозволило визначити сучасний регіон як відкриту цілісну систему, єдність якої забезпечується низкою чинників (географічного, політичного, соціального та економічного характеру) поелементний склад якої характеризується широким спектром елементів (у т.ч. регіональних інституцій), що у результаті постійної взаємодії та взаємовпливу набувають нових якостей та характеристик і зумовлюють якісні зміни системи.
В роботі доповнено понятійний апарат регіональної економіки шляхом уточнення терміна «ресурси регіональної економіки» як сукупності локалізованих на території регіону структурованих джерел і передумов, що забезпечують виробництво, розподіл, обмін і споживання матеріальних і духовних благ і послуг за існуючих економічних, технологічних, політичних, соціальних умов і відносин.
Важливою властивістю ресурсів є їх обмеженість, що є одним з основних критеріїв функціонування будь-якої економічної системи. За результатами критичного аналізу наукових підходів до класифікації ресурсів здійснено 3-рівневе групування ресурсів регіону за шістьма критеріальними ознаками – класифікаційними детермінантами першого рівня (відтворюваність, взаємозамінність, первинність, локалізація, роль в економічному процесі, походження).
За останньою критеріальною ознакою виокремлено 29 видів ресурсів, у т.ч. 8 – першого рівня, 19 – другого рівня, 2 – третього рівня. Ресурси першого рівня цієї групи додатково згруповані за дев’ятою критеріальною ознакою – відповідно до характеру їх залучення у процес забезпечення сталого розвитку: 1) активні, які ініціюють прийняття управлінських рішень (політичні та організаційно-управлінські); 2) ресурси, що забезпечують регіональні потоки (фінансові та інформаційні); 3) пасивні (матеріально-технічні, природні, сировинні, енергетичні, людські).
Уперше сформовано інноваційний концепт ресурсного забезпечення сталого розвитку регіону, який включає теоретичні підходи, концептуальні положення, засоби реалізації та способи досягнення цілей, що ґрунтуються на принципах ресурсної концепції, системного підходу, теорій довгострокового техніко-економічного розвитку, дослідження операцій і управління інноваціями, містить стратегію ресурсного забезпечення сталого розвитку і обґрунтовує підходи щодо забезпечення конкурентних переваг та сталого розвитку регіонального господарського комплексу за рахунок створення і актуалізації організаційних компетенцій, застосування системного і процесного підходів, використання інструментів математичного моделювання.
У роботі викладено концепцію впровадження регіональної інформаційної системи, що забезпечує постійний моніторинг регіональних ресурсів, оптимізує прийняття управлінських рішень щодо ефективного формування, використання та відновлення ресурсів відповідно до їх ролі в ресурсному забезпеченні сталого розвитку регіону: політичні та організаційно-управлінські ресурси («активні») ініціюють прийняття управлінських рішень, реалізація яких здійснюється за допомогою фінансових та інформаційних («потокових») за умов впливу матеріально-технічних (капітальних), природно-сировинних, енергетичних, людських, екологічних, рекреаційних та інших («пасивних»), що дозволяє забезпечити сталий розвиток регіональної економіки в усіх фазах економічного циклу.
Здійснено моделювання ресурсного забезпечення інноваційної діяльності суб’єктів господарювання господарського комплексу регіону, в основу якої покладено використання методу нечіткого багатокритеріального прийняття рішень з урахуванням закономірностей розгортання і заміщення технологічних устроїв, що дозволяє обґрунтовувати оптимальні співвідношення ресурсів для забезпечення сталого розвитку на рівні мікроекономіки регіону.
У дисертаційній роботі здійснено теоретико-методологічне узагальнення і вирішена важлива наукова проблема щодо формування концептуальних засад ресурсного забезпечення сталого розвитку регіону з використанням обґрунтованих і дієвих методик, інструментів, практичних розробок і рекомендацій щодо реалізації на їх основі стратегії сталого регіонального розвитку.
