У дисертації наведене теоретичне узагальнення і розв’язання наукової проблеми, що полягає у обґрунтуванні нових підходів до патогенетичної терапії запальних захворювань пародонта на підставі з’ясування ролі редоксчутливих факторів транскрипції (NF-κB, AP-1, STAT-3, Nrf2) у механізмах дизрегуляторних функціонально-метаболічних і структурних розладів пародонта щурів за умов дії місцевих і системних патогенних чинників.
Показано, що активація транскрипційних чинників NF-κB, AP-1 та STAT-3 може розглядатися як детермінанта патологічної системи, що призводить до дизрегуляції окисного метаболізму та дезорганізації сполучної тканини пародонта. Вперше виявлено, що застосування інгібіторів активації цих факторів (амонію піролідиндитіокарбамату, водорозчинної форми кверцетину, SR 11302, іматинібу мезилату) за умов системної запальної відповіді (СЗВ) обмежує у тканинах пародонта щурів утворення активних форм оксигену та нітрогену: знижує швидкість продукування супероксидного аніон, зменшує NO-синтазну активність (загальну та її індуцибельної ізоформи), концентрацію пероксинітрит-іонів з подальшим зменшенням утворення вторинних продуктів пер оксидного окиснення ліпідів (ПОЛ) та збільшенням антиоксидантного потенціалу тканин пародонта (при застосуванні амонію піролідиндитіокарбамату, водорозчинної форми кверцетину та SR 11302), активності в них антиоксидантних ферментів (супероксиддисмутази, каталази), обмеженням у м’яких і кістковій тканинах пародонта деполімеризації колагену, протеогліканів та сіалоглікопротеїнів, зменшенням ступеню резорбції альвеолярного відростка щелеп.
Показано, що індукція системи Keap1 / Nrf2 / антиоксидант-респонсивний елемент (ARE) епігалокатехін-3-галатом при відтворенні СЗВ зменшує в м’яких тканинах пародонта генерування супероксидного аніон-радикала, знижує NO-синтазну активність та концентрацію пероксинітриту, що супроводжується обмеженням активації ПОЛ та збільшенням антиоксидантного потенціалу тканин пародонта, зменшенням у м’яких і кістковій тканинах пародонта колагенолізу та деполімеризації протеогліканів і сіалоглікопротеїнів, покращенням морфологічної картини запально-деструктивних процесів у пародонті та загальних ознак СЗВ, вуглеводного та ліпідного метаболізму.
Виявлено, що ефективність корекції метаболічних та структурних порушень пародонта за умов системного та місцевого введення ліпополісахариду S. typhi збільшується при одночасному застосуванні декількох засобів, що пригнічують транскрипційні чинники NF-κB і AP-1 (кверцетин + SR 11302), або при комбінуванні інгібітора NF-κB з індуктором функціонально антагоністичного чинника Nrf2 (кверцетин + епігалокатехін-3-галат).
