Клименко Н. Г. Теоретико-методологічні засади механізму взаємодії органів публічної влади та недержавних інституцій у сфері національної безпеки

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і вирішення нової наукової проблеми, яка полягала в обґрунтуванні теоретико-методологічних засад механізму взаємодії органів публічної влади та недержавних інституцій у сфері національної безпеки та наданні практичних рекомендацій щодо підвищення його дієвості. Як механізм взаємодії органів публічної влади та недержавних інституцій у сфері національної безпеки, досліджується державне регулювання діяльності недержавних інституцій у цій сфері. Установлено, що науковцями державне регулювання як механізм взаємодії органів публічної влади та недержавних інституцій у сфері національної безпеки, не розглядалося. Конкретизовано сутність категорій і понять дослідження. Визначено чинники, які зумовлюють доцільність державного регулювання у сфері національної безпеки. Запропоновано періодизацію генези державного регулювання діяльності недержавних інституцій як механізму їх взаємодії з органами влади у контексті еволюції уявлень про сутність соціального явища, яке позначають концептом «безпека», та цивілізаційного розвитку суспільства. Удосконалено періодизацію виникнення та розвитку недержавних інституцій, а також державного регулювання їх діяльності на українських землях з ранньофеодальних часів і донині. Критерієм ідентифікації недержавних інституцій, діяльність яких впливає на вирішення комплексної проблеми забезпечення національної безпеки, визначено високий ступінь ризику настання негативних наслідків від їх діяльності для безпеки особи, суспільства, держави та довкілля загалом, та національної безпеки України зокрема. Виокремлено та уточнено систему принципів, на основі яких здійснюється регулювання державою діяльності недержавних інституцій у сфері національної безпеки. На основі аналізу правового забезпечення державного регулювання як механізму взаємодії органів публічної влади та недержавних інституцій у сфері національної безпеки в Україні , сформульовано обґрунтовані пропозиції щодо його удосконалення. Виявлено специфіку державного регулювання діяльності недержавних інституцій у сфері національної безпеки в умовах запровадження особливих правових режимів. Розроблено концептуальну модель системи державного регулювання діяльності недержавних інституцій у сфері національної безпеки, яка передбачає періодичне оцінювання дієвості державного регулювання діяльності недержавних інституцій і дає змогу здійснити корегування рішення на основі одержаних результатів. Її використання сприятиме забезпеченню узгодженості регулівних засобів та заходів з умовами забезпечення національної безпеки. Окреме місце у зазначеній моделі відведено зворотному зв’язку, який проявляється, зокрема, у вигляді економічної, правової та соціальної взаємодії між органами публічної влади та недержавними інституціями у сфері національної безпеки. На підставі основних наукових результатів дослідження, розроблено практичні рекомендації щодо підвищенні дієвості державного регулювання діяльності недержавних інституцій у сфері національної безпеки в Україні у контексті імплементації позитивного досвіду інших країн, з метою їх подальшого впровадження у практичну діяльність суб’єктів зазначеного державного регулювання.