В роботі розвинуто положення теорій економічного простору, сталого розвитку, управління регіональним розвитком. Зокрема, систематизовано та уточнено низку базових термінів і категорій, що, на відміну від існуючих підходів, визначають цільову орієнтацію та властивості регіональної системи, які характеризують її сталий розвиток в умовах біфуркаційних змін та негативних впливів зовнішнього середовища, а також дозволяють ідентифікувати її поточний стан задля наступного використання найбільш ефективних інструментів та механізмів в координатах сталого розвитку. Сформовано набір інструментів для визначення факторів сталого розвитку регіону, їх розподілу за напрямом, силою та сумарним ефектом впливу за допомогою використання авторської матриці взаємозв’язків.
Вперше розроблено інструментарій стратегічного управління сталим розвитком регіональних систем у кризових умовах, набір застосовуваних елементів якого формується відповідно до ідентифікованого етапу розвитку регіональної системи, а також результатів аналізу поточних стратегій регіонального розвитку з метою їх коригування чи повної трансформації для забезпечення дієвості в умовах криз.
Удосконалено методологічні підходи до оцінювання процесів регіонального розвитку шляхом визначення критеріїв застосування найбільш адаптованих до вимог та потреб регіонального управління методів багатовимірного просторового оцінювання рівня розвитку регіонів, які враховують вплив факторів поза межами визначених складових сталого розвитку.
Удосконалено сформовану на основі методологічного апарату теорій розміщення виробництва та просторової економічної рівноваги теорію економічного простору шляхом її доповнення методологічним апаратом класичної і неокласичної економічних теорій. Запропоновано структуру механізму факторного розвитку регіональної економіки яка демонструє активну роль регіональної влади у формуванні структури регіонального економічного простору та дозволяє зрозуміти характер і логіку її дій пов’язаних з усвідомленим втручанням в економічні процеси регіону. Удосконалено підхід щодо забезпечення сталого розвитку регіонів з використанням антикризового інструментарію, що використовує виявлений зв'язок між сутністю антикризової політики та антикризового регулювання – «об'єкт - суб'єкт», результат якого проявляється в тому, що антикризове регулювання є інструментом здійснення антикризової політики за допомогою механізмів збільшення зайнятості населення, здійснення інфраструктурних територіальних і соціально-значущих проектів, спрямованих на розвиток регіону. Запропоновано економіко-математичну модель планування стійкого розвитку діяльності державно-приватного партнерства, яка враховує його особливості і ґрунтується на принципах стратегічного планування та розвитку в умовах системного обліку середовища функціонування. Дана модель, як цільову функцією використовує модернізовану з урахуванням регіональних факторів чисту поточну вартість регіональних інвестиційних проектів державно-приватного партнерства, а система обмежень містить показники, обумовлені регіональними факторами, соціальною ефективністю, інвестиційними можливостями, ринковим попитом та кадровим і виробничим потенціалами.
