Дисертацію присвячено обґрунтуванню науково-методологічних засад формування і розвитку інтеграційних процесів регіону та розробленню практичних рекомендацій щодо їх організаційно-економічного забезпечення для створення стійких трендів регіонального розвитку та піднесення соціально-економічного розвитку територій.
Доведено, що інтеграційні процеси регіону, зважаючи на властиву їм як динаміку, так і статику, є невіддільними від процесу просторово-економічної трансформації регіонів, який передбачає створення єдиного економічного простору для учасників такого процесу.
Обґрунтовано, що інтеграційні процеси регіону обумовили потребу в систематизації класифікаційних ознак, видів, підвидів інтеграційних процесів регіону, різноманіття яких підтверджує їх складність, широту застосування та дає змогу диференціювати інтеграційні проєкти в програмах соціально-економічного розвитку територій.
Авторська концептуалізація засад інтеграційних процесів регіону надала їм певну специфіку і спрямованість, заклавши у їхню основу спонукальні мотиви забезпеченням балансу інтересів учасників.
Визначено, що синергетичний ефект від формування та розвиту інтеграційних процесів регіону формується у результаті отримання прямого соціально-економічно орієнтованого, системно орієнтованого та стратегічно орієнтованого ефектів.
Для створення можливостей моделювання альтернативних сценаріїв розвитку інтеграції, враховуючи інтереси ініціаторів, суб’єктів, учасників введено новий показник – узагальнений коефіцієнт потенціалу ініціювання інтеграційних процесів регіону.
Доведено, що реалізація ефектів інтеграційних процесів регіону є можливою на усіх визначених у дослідженні рівнях інтеграційної взаємодії.
Установлено, що за негативних трендів потенційно зростає вагомість питання формування повноцінних внутрішніх інтеграційних процесів, внутрішнього ринку та єдиного економічного простору в межах країни та зміщення акцентів на створення засад безпеки регіонів.
З’ясовано найбільш згубні наслідки, які стримують розвиток інтеграційних процесів регіону, серед яких: незадовільне інституційно-інфраструктурне забезпечення інтеграційних процесів регіону, слабка інтенсивність та економічна зацікавленість суб’єктів і учасників, присутність корупційно-тіньової складової, тощо.
Доведено, що прикордонні регіони, які беруть участь в інтеграційних процесах, пов’язаних з формуванням і розвитком міждержавної інтеграційної взаємодії, мають у розпорядженні додатковий специфічний ресурс можливостей таких територій в питанні їх комплексного соціально-економічного розвитку та налагодженні транскордонного співробітництва.
За результатами оцінювання інтенсивності економічної активності прикордонних регіонів у рамках інтеграційних процесів визначено, що такі регіони не сповна скористалися новими можливостями, які відкрилися у зв’язку з поступовою адаптацією інституційно-правового середовища країни до acquis ЄС.
Узагальнення міжнародного досвіду засвідчило, що в умовах формування інтеграційних процесів та єдиного економічного простору прикордонних територій реалізація великих інфраструктурних проєктів найефективніше здійснюється в умовах використання механізмів державно-приватного партнерства, що передбачають системну взаємодію держави (регіону) і бізнесу, забезпечують реалізацію їх інтересів та населення при одночасній суттєвій економії державних бюджетних коштів. Розроблено й аргументовано механізм його застосування при залученні інвестицій для облаштування державного кордону та пунктів пропуску.
Розроблено схематичну модель організаційно-економічного забезпечення формування і розвитку інтеграційних процесів регіону, яка дає змогу врегульовувати й реалізовувати їх мікро-, мезо- та макроієрархічність.
На підставі отриманих результатів, запропоновано структурно-інституційну модель інтеграційних процесів суб’єктів регіональної інноваційної системи на основі створення інтеграційно-організаційного формування, метою якого є посилення функції інституційних механізмів у процесі інтенсифікації інтеграційної взаємодії структур інноваційного розвитку.
Розроблено комплекс інтеграційних інструментів, класифікованих за ознакою їх використання основними учасниками інтеграційного процесу: державного рівня управління; регіонального рівня управління; рівня бізнес-середовища; рівня громадського суспільства.
Обґрунтовані в дисертації науково-методологічні засади формування й розвитку інтеграційних процесів регіону та конкретизовані пропозиції щодо регулювання інтеграційних взаємодій сприятимуть підвищенню національної й регіональної конкурентоспроможності за умов подальшого економічного зростання й збереження ціннісних для держави орієнтирів.
