Лаврут О. О. Радянська школа у другій половині 1940-х – кінці 1980-х рр.: вимір України

Дисертацію присвячено історії радянської школи у другій половині 1940-х – кінці 1980-х рр. на терені Української РСР. Авторкою доведено, що школа залишалася важливим осередком життя суспільства. Вона виступала засобом досягнення урядових планів щодо суспільства розвиненого соціалізму, примарною метою якого було «будівництво комунізму», а пізніше «розвиненого соціалізму». Радянська школа здійснювала як властиві (навчання, соціалізація), так і невластиві їй функції: контролера, ідеологічного наставника. Для школи була характерна відсутність індивідуалізації та диференціації. Вона орієнтувалася на «середнього учня». Випускник школи мав стати слухняним виконавцем ідей керівної партії без власного критичного мислення та креативності. Школа в УРСР намагалася зберегти власне українське обличчя, рівень освіти якої був високим, порівняно з іншими республіками СРСР, що спрямовувалося на вирішення перш за все кадрового питання, але в умовах тоталітарно-адміністративної системи це було важко. Остання імперативно-зверхньо дивилася на місію школи, вказуючи напрям її руху. Інтелектуальний та духовно-моральний потенціал вона підмінювала на матеріальний, який відставав від вимог суспільства та розвитку західноєвропейських держав того часу.