Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук за спеціальністю 05.01.03 – Технічна естетика, Київський національний університет будівництва і архітектури, 2021.
Дисертацію присвячено розробці теоретико-методологічної основи аналізу і моделювання біокліматичних висотних будівель у складі методологічної парадигми технічної естетики як перспективного та інтегрованого напряму розвитку сталого дизайну урбанізованого середовища. Проведено аналітичний огляд теорії і практики біокліматичного дизайну як творчого методу формоутворення висотних будівель, виявлено тенденції для подальшого розвитку.
Сформульовано та досліджено структурно-логічні зв’язки під час розробки дизайн-концепцій формоутворення біокліматичних висотних будівель відповідно до природно-кліматичних умов навколишнього середовища. Досліджено комплекс факторів впливу макроклімату на формування типології дизайну біокліматичних висотних будівель. Встановлено можливі засоби дизайну біоклиматичних висотних будівель при взаємодії з мезокліматом для формування стійкого міського середовища за наступними напрямками: протидія зміні клімату, політика сталого розвитку міста, природа і біорізноманіття, відходи, енергетична ефективність. Досліджено з системних позицій зміну з висотою зовнішніх мікрокліматичних параметрів при створенні адаптивного дизайну висотної біокліматичної будівлі. Визначено моделювання впливу внутрішніх мікрокліматичних параметрів на дизайн біокліматичних висотних будівель, що реалізується в інтегральній стратегії стійкого, «компактного» міста за рахунок впровадження типології багатофункціональних висотних будівель.
Встановлено зв’язок між формуванням природних утворень та висотними будівлями на основі природних критеріїв життя для системного моделювання інновацій у дизайні висотних біокліматичних будівель. Визначено структуру критеріїв природного утворення життя, на основі якої проведено порівняння засобів біокліматичного дизайну висотних будівель з біологічними парадигмами. Розроблено методологію атрибутивного системного моделювання, де критерії життя представлено у вигляді ієрархічної графічної структури. Визначено вихідні засади та напрями моделювання форм біокліматичних висотних будівель на основі природних аналогів конструктивних рішень та засобів їх трансформації за адаптації до умов навколишнього середовища. Систематизовані засоби тектонічного формоутворення на основі природних критеріїв життя як середовище для розвитку стійких конструктивних рішень, що формують тектоніку висотних біокліматичних будівель. Установлено та проаналізовано на прикладах проєктних рішень основні чинники формоутворення висотних біокліматичних будівель (об’ємно-просторові, художньо-образні, композиційні, структурні, геометричні, кольорово-світлові, трансформації) з урахуванням факторів впливу (природно-кліматичні, функціональні, інженерні, конструктивні, містобудівні, економічні, соціально-психологічні, енергоефективні, екологічні).
