Наявність в суспільстві соціальної групи вразливих і малозахищених членів, створює проблеми в діапазоні від якості життя до соціального відторгнення, що може ускладнити як соціально-економічні, так і соціально-політичні процеси. Одним із механізмів запобігання таким негативним явищам є їх соціальна адаптація до навколишнього середовища засобами туристичної діяльності. В свою чергу, дієвим механізмів соціальної адаптації людей з особливими потребами вбачається інклюзивний туризм як найбільш універсальний та різнобічний напрямом для відновлення, відпочинку, оздоровлення, пізнання навколишнього середовища, що має соціальні, рекреаційні, культурні, екологічні та економічні функції.
В рамках теоретико-методологічних аспектів регіонального соціально-економічного дослідження інклюзивного туризму, висвітлені теоретичні основи походження та використання поняття «інклюзивний туризм», який є новим напрямом туристичної галузі, в якій вперше пропонується використовувати соціальну реабілітацію форму надання туристичних послуг для інклюзивних груп туристів. Такий підхід демонструє тісні взаємозв'язки між різними науковими напрямками (соціологія, економіка, медицина, туризм, рекреація та інші), які досліджувались раніше у процесі розвитку туризму в світі та, зокрема, в Україні.
У багатьох країнах туризм став важливим сектором економіки, займаючи в загальному світовому експорті третє місто. Разом з тим, туризм досі залишається мало дослідженим і мінімально вивченим у напрямку інклюзивного туризму, який динамічно розвивається і значущість якого зростає, внаслідок безперервного зростання відносного і абсолютного числа людей маломобільних груп і осіб з інвалідністю за різними нозологіями у всьому світі, в тому числі в Україні.
Виконаний контент-аналіз наукових досліджень українських і міжнародних наукових шкіл, розроблена структурно-логічна модель типізації видів інклюзивного туризму за наступними ознаками: люди соціальної групи; люди з інвалідністю; люди з «синдромом війни».
Розроблена авторська методика визначення індексу інклюзивної реабілітації за інтегральними показниками природних, природно-антропогенних, історико-культурних ресурсів, з використанням інтегральних показників різнобічної доступності для різних груп інклюзивних туристів і придатності того чи іншого куточка України для використання його у туристсько-реабілітаційній сфері. Надані концептуально-методичні рекомендації розвитку та впровадження інклюзивного туризму в соціально-економічну систему регіонів України.
В процесі просторово-аналітичної оцінки можливостей розвитку інклюзивного туризму в регіонах Україні, розглянуто новий напрям туристичної діяльності з точки зору його рентабельності (співвідношення прибутків та витрат на розвиток і впровадження інклюзивного туризму у системі регіональних фінансових відносин), доступності (визначення показників природно-ресурсної бази та історико-культурної спадщини регіонів, наявності комплексу підприємств санаторно-лікувального напряму, наявність доступного інклюзивного середовища, фінансової спроможності людей з інклюзією) та економічної доцільності впровадження даного напряму в соціально-економічну систему регіонів (державні програми розвитку, показники доходності від розвитку та впровадження інклюзивного туризму по відношенню до регіонального та загальнодержавного ВВП України).
Проведено аналіз чинників впливу на розвиток інклюзивного туризму в регіонах Україні, з наданням інформації щодо особливостей групи інклюзивних туристів з інвалідністю, характеристикою інклюзивних туристів соціальної групи, оцінкою проблем інклюзивних туристів з «синдромом війни»; пропонується розробка адаптаційних туристичних маршрутів для різних груп інклюзивних туристів; аналізується інформаційна доступність як основний фактор створення безбар'єрного середовища, з розробкою організаційно-управлінської моделі для маломобільних громадян; запропоновано механізм реалізації регіональних цільових програм в галузі інклюзивного туризму, який в даному дисертаційному дослідженні представлена у вигляді типової структури.
